«Незважаючи на розбіжності в оцінці Волинського злочину, ми ніколи не підтримаємо агресивні дії проти Києва, які вже два роки провадить Москва», – зазначає міністр закордонних справ Польщі.

Із перспективи 25 років ми можемо побачити різні фази розвитку польсько-українських відносин. Незалежно від того, наскільки точно ми формулювали наші завдання та чи повністю їх виконували, Варшава й Київ послідовно розбудовували структуру двосторонніх зв’язків, творячи ґрунт для стабільного партнерства. В обох країнах змінювалися президенти та уряди, модифікувалася концепція укріплення польсько-українського добросусідства, але її тверде ядро залишалося незмінним. Для обох наших країн дуже важливо, щоб її сусід був незалежним і вільним. Саме Польща першою у світі визнала незалежність України.

Багатолітня співпраця

Ми пам’ятаємо, що Україна була разом із Польщею в ключові для історії нашої держави моменти. Ми відчували сильну підтримку Києва як під час входження до НАТО, так і працюючи над приєднанням до Європейського Союзу. Можна навіть сказати, що Київ вже раніше підтримував Варшаву в тому, в чому ми зараз допомагаємо Україні, – у зближенні із західним світом.

Із задоволенням та розумінням викликів, які стоять сьогодні перед Польщею та Україною, ми споглядаємо доробок процесу творення міцних законодавчих підвалин наших добросусідських стосунків. Після ухвалення українським парламентом 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України ми почали активно творити законодавче підґрунтя для співпраці. Вже в 1991 р. ми уклали Консульську конвенцію та Угоду про торгівлю та економічну співпрацю. Пізніше, 18 травня 1992 р., підписали у Варшаві Трактат про добросусідство, приязні стосунки та співпрацю. На сьогодні він основа наших відносин. Із того часу ми підписали ряд угод, які відкривають широкі горизонти для добросусідських контактів. Останніми роками ми спільно випрацювали нові порозуміння у сферах молодіжних обмінів, фінансово-кредитної допомоги, оборони та військово-технічної співпраці. Завжди дуже велике значення ми надавали спрощенню контактів між нашими суспільствами, чому вже сім років сприяє Угода про малий прикордонний рух.

Від 1994 р. Польща рішуче підтримує Україну в стосунках із Європейським Союзом. Контакти нашого східного сусіда з ЄС розвивалися спочатку на основі положень Договору про партнерство і співпрацю, а потім – імплементації європейської політики добросусідства та реалізації ініціативи Східного партнерства. Закономірним ефектом рішучості Києва у сфері нав’язання більш тісних контактів з об’єднаною Європою стала підписана у 2014 р. Угода про асоціацію з ЄС, за яку Варшава активно виступала.
 (…)

Ми в Польщі та Україні по-різному оцінюємо події, наслідки яких були для наших народів трагічними. Хоч ці оцінки викликають багато емоцій, ми спільно намагаємося відповісти на важке запитання, що було причиною запланованих і виконаних із жорстокою рішучістю злочинів, скоєних людьми, нашими сусідами, з якими ми не вели жодної громадянської війни?

Із позиції польської сторони ми незмінно підкреслюємо, що, прагнучи дійти до порозуміння стосовно історичних подій, ми повинні опиратися виключно на задокументованих фактах. Тому в діалозі з українськими партнерами ми виразно акцентуємо, що не можемо погодитися з інтерпретацією цих фактів за принципом симетричності.

У рамках важкого процесу польсько-українського примирення ми приймали спільні декларації, були заклики президентів, парламентів, церковні ієрархи та інтелектуали писали відкриті листи. Також приймали й односторонні акти, які викликали зворотну реакцію. Короткочасні емоції призводили до того, що ми часто забували ті важливі слова, які виголошували, схиляючись разом над могилами польських та українських жертв Волинської різні. Незважаючи на це, ми ніколи не переривали історичного діалогу, вбачаючи в ньому важливий чинник будівництва кращого майбутнього для наших держав і народів. Ми послідовно зміцнювали Польщу та Україну перед втручанням у наші стосунки сил, зацікавлених порушенням й ослабленням добросусідських зв’язків між поляками та українцями.

Гордість і задоволення

Поляки чудово розуміють, наскільки важливо плекати й розбудовувати національну ідентичність. Ми також знаємо, що лише правда може стати міцним її фундаментом. Тому, як влучно окреслив покійний президент Польщі Лех Качинський: «Ми повинні відкрито говорити про болісне, важке минуле, виробляючи одну, справедливу, оцінку всіх воєнних трагедій – і польських, і українських. Всі трагічні події повинні ретельно висвітлювати у своїх діалогах політики, історики та звичайні люди. Міцне і тривале примирення можна збудувати, лише опираючись на правду. Наші народи показують усьому світові, що немає такого зла в історії, якого не можна було б перемогти».

У наших відносинах мали місце також численні події, які в обох наших народах викликають гордість і задоволення. Ми билися пліч-о-пліч під час народно-визвольних змагань, разом героїчно стримували більшовицькі війська, спільно боронилися від накинутої нашим народам комуністичної ідеології. Новітня історія теж повна позитивних прикладів спільних діянь. Достатньо згадати співпрацю у сфері охорони пам’ятних місць та культурної спадщини, організацію Євро–2012, польську підтримку українських реформ.

Створення взаємопов’язаної структури стратегічного партнерства було можливим виключно завдяки розвиненим відносинам між нашими суспільствами. Саме ці зв’язки стали причиною того, що поляки активно підтримували виступи українців під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. Уважно прислухаючись до голосу українського суспільства, Польща завжди демонструвала готовність ділитися своїм досвідом перетворень, а після нашого входження до НАТО та ЄС разом із партнерами продовжує активну політику підтримки європейських прагнень України. Ми завжди прагнули того, щоб українці жили в демократичній, стабільній і безпечній державі.

Тому ми ніколи не підтримаємо агресивні дії щодо суверенної та незалежної України. Ми рішуче засуджуємо російську політику економічного та військового тиску на нашого сусіда. Понад два роки нелегальної анексії Криму й розпаленого Росією збройного конфлікту в Донбасі демонструють, що силове стримування проєвропейського вибору України не приносить інших результатів, окрім порушення прав людини, смертей і руйнувань. Польща вважає, що врегулювання збройного конфлікту в Донбасі й повне відновлення територіальної цілісності України має відбуватися шляхом повного виконання Мінських домовленостей і прийняття політичних рішень.

Якщо хтось розраховує на те, що європейські столиці втомляться від української теми, чи вірить, що агресивна політика звершених фактів і ламання міжнародного права матиме ефект, то він помиляється. Такий хід мислення – привід продовження санкцій щодо Росії, яка, як сторона, відповідальна за вибух конфлікту, має у своєму розпорядженні можливості його деескалації. Тож ми намагаємося разом зі своїми партнерами переконати Москву, що процес динамічних змін, який розпочався в Україні 2014 р., не результат підтримки Києва країнами НАТО і ЄС, а передусім наслідок свідомого й вільного вибору українців.

Польсько-українські стосунки становлять важливу ланку архітектури європейської безпеки. Участь України на найвищому щаблі у варшавському саміті НАТО стало підтвердженням цього. Польща незмінно дотримується тієї позиції, що зміцнення оборонного потенціалу не дія, скерована проти когось, а суверенне право кожної держави, особливо в ситуації неспровокованої зовнішньої агресії й безправної анексії частини території. Ми переконані, що результати останнього саміту НАТО будуть використані Україною і тим самим, разом з іншими рішеннями, прийнятими в липні 2016 р. у Варшаві, призведуть до реального зміцнення безпеки на нашому континенті. Тому польсько-українська співпраця у сфері оборони продовжуватиметься як у двосторонній площині, так і на рівні поступової кооперації Києва з Північноатлантичним Союзом, а також в ініціативах із багатосторонньою формулою, приклад чого – польсько-литовсько-українська бригада.
 (…)

Зараз Польща – це країна, до якої приїжджає найбільше українців, щоби працювати та навчатися. Понад половину закордонних студентів у Польщі становлять саме молоді українці. Їх кількість вже сягає до 30 тисяч. Польща впродовж багатьох років – лідер у видачі шенгенських та національних віз мешканцям України. Цього року ми передбачаємо, що буде видано понад мільйон віз. Ми виступаємо за якнайшвидше впровадження Європейським Союзом безвізового режиму для України. Ми вважаємо, що українці заслуговують на прийняття цього історичного рішення, котре стане черговим важливим кроком, що сприятиме зміцненню міжлюдських контактів у Європі та промоції спільних цінностей.

Польсько-український суспільний діалог відбивається й на кліматі зустрічей політиків та економічній співпраці. Важливу роль у цьому діалозі відіграють органи самоуправління, які налагодили розвинену мережу двосторонніх зв’язків між містами та регіонами. Свій вклад вносять неурядові організації, представники наукових та культурних середовищ. Завдяки цьому поляки та українці не лише позитивно сприймають одні одних, але й далекі від байдужого спостерігання за подіями в наших державах.

Політика «відкритих дверей»

Всі говорять, що світ належить молодим. Дійсно, це так, саме молодим українцям належить майбутнє їхньої країни. Від покоління, яке вийшло на Майдан у 2004 р. та на Євромайдан у 2013 р. і яке сьогодні боронить українську землю від агресора зі сходу, залежатиме, яка Україна буде нашим сусідом і партнером у ХХІ ст.

Ми хочемо, щоб Україна була гарантом стабільності та безпеки для всього регіону. Польща використовуватиме будь-які можливості, щоб активно діяти в напрямку утвердження незворотності проєвропейського розвитку України. Однак потрібно пам’ятати, що цей розвиток буде можливим лише при перетворенні України в державу, децентралізовану й вільну від корупції, в державу, ефективно керовану і внутрішньо стабільну, з ефективною економікою і постійними умовами, які сприятимуть зростанню добробуту громадян, у державу, яка активно співпрацює з ЄС та НАТО. Польща як член інституцій західного світу обстоює політику «відкритих дверей», і ця політика для теперішньої України – важливий чинник подальшого політично-економічного й суспільного розвитку.
Я приїхав в Україну, щоби порозмовляти про все це з представниками української влади й на місці оцінити, як офіційні декларації Києва співвідносяться з українськими реаліями та як зміни, які ми підтримуємо, сприймає українське суспільство.

Тільки від поляків та українців залежатиме, наскільки ефективно ми використаємо здобутки 25 років наших стосунків і чого досягнемо до часу спільного святкування важливих для нас річниць. Прийнята в Києві 24 серпня 2016 р. під час урочистих святкувань 25-річчя незалежності спільна декларація президентів наших держав своїм посилом окреслює напрямок, у якому ми повинні послідовно прямувати з думкою про добре майбутнє польсько-українських відносин та про побудову сильної та безпечної Європи.

Джерело:  www.rp.pl