Гостем студії Польського радіо для закордону став експерт із питань безпеки, аналітик порталу Defence24.pl Юліуш Сабак.

Інформацією про розміщення Іскандерів Росія залякувала Центральну Європу вже не раз. Ракети з’являлися в Калінінграді, згодом їх звідти вивозили, а тепер Москва офіційно підтвердила, що ці Іскандери там. Що далі?

Іскандери – це немов би пароль, слово-ключ, яке має налякати, оскільки дуже діє на уяву. Насправді – це елемент політичної гри. Образно кажучи, якщо в нас є зброя, яка має великий радіус дії, наприклад карабін, то природно, що ми не стаємо від нашого суперника на відстані п’яти метрів. У випадку Іскандерів ці п’ять метрів – це відстань як із Калініграду до Гданська.

Тобто, щоб вдарити в якусь ціль у Польщі Росії взагалі не треба для цього Іскандерів у Калінінграді?

Я скажу більше, це взагалі не повинні бути Іскандери. Наприклад, балтійський флот має дедалі більше військових кораблів, облаштованих крилатими ракетами для ураження наземних цілей. Варто пригадати, що це ті ж самі ракети, які використовували для ураження цілей у Сирії з відстані приблизно трьох тисяч кілометрів.

Чому в такому випадку саме тепер Москва розмістила Іскандери в Калінінграді?

Я думаю, що тут потрібно пояснити кілька речей. У першу чергу, росіяни заявили, що адаптують інфраструктуру в Калінінграді до системи Іскандер. Окрім того, модернізація російської армії відбувається за якимось їхнім планом, і, правдоподібно, згідно із цим планом, саме тепер настав час на розміщення ракет у Калінінграді. Третя причина пов’язана з містечком Редзіково на території Польщі. Росіяни хочуть «запропонувати симетрію», тобто, якщо американці встановлюють у Редзікові свої ракетні пускові установки, значить у Калінінграді є на це відповідь. Уточню, що у своїй внутрішній політиці росіяни дуже активно експлуатують тему американської пускової установки, наголошуючи на агресивності та експансивності НАТО, що підходить ледь не під Петербург.

Отже, тут є політичний вимір Іскандерів, про який Ви говорили на початку, що це сигнал із Москви на внутрішню політику, що Кремль реагує на дії американців.

Так, що стосується росіян, нам варто пам’ятати, що вони насправді кожну карту вміють одночасно розігрувати на кількох столах. Тобто цими самими картами вони розігрують і внутрішню політику, і військові питання, і справи, що стосуються промисловості та дипломатії. Цебто використовують різні комбінації залежно від того, який результат їм потрібен.

Операція в Сирії є тут зразковим прикладом. Росіяни показали, що в них є, і підписали декілька контрактів на продаж зброї.

Так. Що стосується російської зброї, вона продається досить добре, а ця зброя не є надто дорогою і застарілою. Очевидно, експортні моделі відрізняються від тих, які є доступними для російських збройних сил. Росіяни також дуже добре оволоділи вмінням торгувати зброєю. Це великі гроші й великий бізнес.

Повертаючись до питання Іскандерів, чи багато російських військових частин на заході Росії облаштовані Іскандерами? Ми зосередилися на Калінінграді, але здається це не все?

Протягом тривалого часу Калінінград був такою частиною системи, яку Росія дещо занедбала, в тому сенсі, що в Калінінградській області розміщувалася застаріла техніка. Це було помітно на прикладі протиповітряних систем та літаків: використовували в основному машини типу Су-27. Останнім часом почали з’являтися Су-30, Су-35, отже, видно якусь зміну. Калінінград настільки ізольований, що загроза для сил, які там знаходяться, відносно велика і концентрована. Калінінград завжди був бастіоном, і зосередження військ на цій території дуже велике. Натомість, що стосується військового обладнання, його систематично модернізують. Те ж саме стосується й інфраструктури. Варто сказати, що, крім Іскандерів, з’явилася інформація про реалізацію в Калінінграді великих інвестицій, пов’язаних із системами зв’язку та експлуатацією обладнання, зокрема військових летовищ. Уже зараз росіяни повністю відремонтували одну з великих військово-повітряних баз. Тепер збираються ремонтувати другу авіабазу, тобто через кілька років у них будуть дві повністю ефективні авіабази з сучасними винищувачами.

Тож Калінінградська область знову перетворюється у військову фортецю?

Калінінград має значення, передусім, із військового погляду, адже в економічному плані дорого утримувати анклав, який постійно треба підживляти ззовні. Подібна ситуація склалася на протилежному кінці, тобто в Криму. Насправді Крим – це неначе дзеркальне відображення Калінінграда. Цю частину загарбаної території Росія використовує як свою основну морську базу. І теж перекидає техніку. Тобто наш східний фланг НАТО розміщений між Калінінградом і Кримом.

А що знаходиться між цими двома пунктами?

Що стосується західного військового округу Росії, він справді добре обладнаний. По всій його довжині, зокрема на кордоні з Білоруссю, є велика концентрація військових сил, до того ж це не розпорошені військові частини, а великі силові утворення, там ціла бронетанкова армія.

Чи в нас достатньо сил, щоб дати відповідь Росії? У нас є американці, є багатонаціональні батальйони НАТО, але чи цього достатньо?

Якби ми мали зупинити те, що росіяни зосередили у своєму західному окрузі, то, радше, ні. Ми потребуємо захисних парасольок, щоби вони нас захистили від можливого наступу зі східного напрямку. У нас цих програм-парасольок кілька. Програма найвищого захисту – це «Вісла», нижче Вісли – програма «Нарва», яка повинна стати мобільнішим елементом, що захищатиме рухомі елементи збройних сил. І ще нижче – програма «Попрад». Отже, структура цього захисту шарова. Тут важливо те, що, незалежно від того, як змінюватимуться загрози, ми повинні реагувати, повинні бути готовими. Тим часом зараз ми, щонайменше, на два кроки позаду.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy