Польща
П’ятиметровою яхтою через Атлантичний океан. Журналіст став членом екіпажу «Сотки»

Кільканадцять моряків із Польщі спробують переплисти Атлантичний океан на збудованих власноруч яхтах у рамках регати «Соткою через Атлантичний океан». «Те, що ми робимо, – це певна форма мазохізму», – говорить Адам Гамерлік, фоторедактор польського «Forbes» та один із учасників змагань.

Без допомоги зовні. Без двигуна. Без прогнозу погоди та контакту із землею. З мінімальним набором обладнання на борту. Електроніка? Два прості навігатори GPS, ноутбук та AIS (Система автоматичної ідентифікації, щоб уникнути зіткнення із кораблями). Мета? Переплисти Атлантичний океан п’ятиметровою яхтою.

«Це не буде найшвидший рейс, ми не встановимо жодного рекорду. Це буде не морське досягнення, а чистий мазохізм, – говорить Адам Гамерлік. – Я дуже сподіваюся відпочити та розслабитися, але готуюсь до найгіршого».

Атлантичний океан підкорено
Ідея переплисти Атлантичний океан так званими «сотками», тобто винятково маленькими п’ятиметровими яхтами, виникла в голові Януша Мадерського, моряка та конструктора човнів. У 2012 р. він перетворив свій задум на ідею регати, до якої приєдналися ще четверо сміливців – лише четвірці вдалось самостійно побудувати яхти. Лише троє дісталися до Сагреша, португальського селища, розташованого неподалік мису Сен-Вінсента, де починався рейс. І лише двоє подолали маршрут: Януш Мадерський і Шимон Кучинський.

Швидшим – на одну добу – був другий моряк. Шимон Кучинський, що стартував на яхті «Lilla My» і за 44 доби та 36 хвилин подолав відстань від Сагреша до меридіана 61W, між Мартинікою та Сент-Люсією (Карибські острови).

Через чотири роки перед моряками стоїть таке ж завдання: самостійно (або в парі) переплисти Атлантичний океан. Яхти, які, зазвичай, не з’являються в океані, – це, ймовірно, найменші вітрильні човни, що беруть участь у трансатлантичних перегонах. При чому, учасники будували їх самостійно, порівняно за невеликі кошти (порядку кількох десятків тисяч злотих). Проте вклали у них величезні зусилля.

«Неймовірно, що ці моряки власноруч побудували човни, якими, вони переконані, зможуть безпечно переплисти океан. Усі учасники повинні були продемонструвати надзвичайну терплячість та витривалість, щоб взяти участь у регаті та довести проект до кінця», – зазначає Деніел Валес, видавець журналу «Jachting».

Спершу пекло...
Януш Мадерський запроектував «сотку» як чотиримісну родинну яхту в 1986 р. За задумом вона мала бути простою та дешевою. Звідси і назва, вартість прототипу становила 100 тис. злотих (тепер «сотки» обходяться у кілька десятків тисяч). Яхта має широкий, виконаний із фанери, корпус із високим бортом і надбудовою, що тягнеться між бортами. Всередині є спальні місця, камбуз (окреме приміщення для приготування їжі), стіл для навігації, а також місце для обладнання й багажу. За словами конструктора яхти, це судно, що не перевертається та не тоне, швидке і, завдяки невеликим розмірам, просте в перевезенні.

«Сотки», що стартуватимуть в атлантичній регаті, мають подолати близько 3,2 тис. морських миль (приблизно 6 тис. км). Спершу на них чекає близько 500 миль із Сагреша на Канари – там моряки затримаються на кільканадцять днів, щоб зробити необхідні ремонти, поповнити запаси та відпочити. Це найскладніший відрізок, як з огляду на погоду, низьку температуру, поривистий вітер та шторми, так і через… натовпи. Розташована неподалік Гібралтарська протока, що з’єднує Атлантичний океан і Середземне море, – це один із найбільш жвавих морських шляхів у світі. У ньому кишить кораблями. Крихітні «сотки» нагадуватимуть у воді «їжака, який намагається перебігти через автостраду в годину пік».

«Відрізок із Португалії до Канарських островів був дуже складним. Весь час там були дуже тяжкі умови. Там мені найбільше дісталося», – згадує Шимон Кучинський.

«На нас чекають багато опадів, рвучкий вітер, можливо, невеликі шторми. Старт під час циклонів та антициклонів. Потенційно найскладніший етап буде першим», – сказав Олек Гануш, який плистиме з Адамом Гамерліком яхтою «Still Crazy II».

…а потім ідилія?
Другий етап регати повинен бути простішим. Моряки випливуть у безкрайній океан. Їм мають допомагати пасати, теплі вітри помірної сили, що сприяють плаванню. У відкритому океані буде невеликий рух. Деякі учасники можуть протягом рейсу не зустріти жодного корабля. Але на них чекають інші виклики. Як для групи кільканадцяти самостійних моряків, так і для двох пар, які спробують перетнути Атлантичний океан.

«Інколи було нудно. В моєму човні було небагато книг, тому що у нас були обмеження за вагою. В мене був лише звичайний мобільний телефон, на якому я міг гратися у «Змійку» та «Сапера», – сміється Шимон Кучинський. – Коли протягом року я працював по 20 годин на добу, будуючи та шукаючи спонсорів, у мене не було часу ні на що. І раптом в океані у мене стало його безліч», – згадує мандрівник.

«Викликом є те, що двоє чоловіків протягом трьох місяців проживатимуть на двох квадратних метрах. Насправді треба слідкувати за тим, що говориш і робиш, щоб пригода не перетворилася на жах», – зауважує Адам Гамерлік.

Боротьба? Не тільки з собою
Учасники цьогорічної регати переконують, що вони прагнуть, перш за все, закінчити рейс. Ніхто не хоче відверто говорити про перегони. Але насправді змагання між ними почалися ще задовго до старту: у верфах, столярних майстернях, під час переговорів зі спонсорами, протягом нарад із досвідченими мандрівниками та конструкторами яхт.
«Сотки» виглядають зовсім не так, як у 2012 р. Кожен думає, як зменшити вагу яхти, яким маршрутом поплисти, які вітрила обрати, – розповідає Адам Гамерлік. – Я би хотів побити рекорд Шимона (Кучинського – ред.) із 2012 р. Це мій план».

«У кожного, хто говорить, що пливе заради самого рейсу, може прокинутися дух змагань. Якщо умови дозволять боротися не лише за виживання, але й плисти якомога швидше, будуть справжні «регати», – додає Олек Гануш.

Про змагання із іншими мовчить Аркадіуш Павелек, найвідоміший моряк із учасників регат. У 1998 р. він став другою в історії людиною, що переплила Атлантичний океан понтонним човном (першим був француз Аліан Бомбард у 1952 р.). На його думку, «соткою» має бути простіше. Теоретично.

«Найскладніше – це увійти в морський ритм. Людині потрібно звикнути спати кільканадцять хвилин або півгодини та плисти протягом кількох наступних годин, – розказує Аркадіуш Павелек. – У цих регатах переможе не техніка або конструкція яхти та її обладнання, а людина та її вміння. Усі пливуть за тими ж правилами, маючи такі ж обмеження в обладнанні. Я не думаю про перемогу, лише про те, щоб пройти маршрут. Хороший результат вважатиму приємним додатком».

Однак ставка у регатах може бути більшою, ніж здається на перший погляд. Це показує історія Шимона Кучинського, якому перемога у першій регаті відкрила шлях у серйозний морський світ. Хоча він досі називає себе моряком-аматором, на його рахунку – вже закінчена подорож довкола світу. У березні цього року він повернувся своєю 6,5-метровою яхтою із 16-місячного рейсу (під час подорожі прочитав 225 книг). Регата «Соткою через Атлантичний океан» була для нього не тільки школою самостійного плавання, але також контактом зі ЗМІ та налагодженням бізнес-контактів. Упізнаваність і знання, які він здобув завдяки регаті, використав, щоб здобути фінансування на подорож довкола світу. Тепер думає про участь у «Міні-Трансаті» – престижній трансатлантичній регаті, в якій до сьогодні брали участь лише троє поляків.

«Для когось ця регата може бути морським Еверестом, але для інших вона стане вступом до чогось більшого. Без сумніву, такий досвід дуже змінює людину», – підкреслює Шимон Кучинський.

Для Пьотра
Адам Гамерлік має додаткову мотивацію. До участі в регаті він готувався із другом Пьотром Поправським. Через півтора року після спільної підготовки, здебільшого після роботи та у вихідні, вони спустили свою «сотку» на воду. Однак через тиждень після «хрещення» яхти Пьотр несподівано помер.

«Я припускаю, що ані я, ані він не відважилися б самостійно, але разом ми почувалися нездоланними. У кожні вихідні ми разом будували наш човен, а протягом тижня у нас було кільканадцять, а інколи навіть кілька десятків телефонних розмов про рейс. Кожної неділі ми прокидалися о 5 ранку, щоб о 6 приступити до роботи в столярній майстерні, – згадує Адам Гамерлік. – Пьотр усе віддав цій подорожі. Для нас це мав бути рейс життя. А потім я лишився із цим сам».

Попри численні сумніви Адам Гамерлік вирішив продовжити проект. На борту «Still Crazy II» Пьотра Поправського замінив Олек Гануш. Попереднього року він переплив Атлантичний океан 6,5-метровою яхтою. Його човен лишився на Карибських островах, тому, в певному сенсі, він пливе за ним. Натомість Адам пливе для Пьотра. Щоб закінчити їх рейс життя.

Джерело: Кшиштоф Домарадзький, Forbes Life

Схожі публікації
Майже половина поляків, які планують на свята подорожувати, оберуть Малопольщу.
Речниця дому Джен Сакі підтвердила, що адміністрація Джо Байдена утримає в силі заборону на в’їзд до США для громадян держав ЄС. Причиною вона назвала поширення штаму коронавірусу «Дельта».
Американські центри з контролю та профілактики захворювань знизили категорію епідемічної загрози для 61 країни. До цієї групи належать також Польща та більшість країн ЄС.
Cертифікати дають можливість вільного пересування в межах Європейського Союзу.
Хоча вже проводиться тестування системи COVID-сертифікатів ЄС, вона не почне працювати в червні, як анонсувалося раніше.
Польща успішно завершила пілотне тестування дії COVID-сертифікатів, які мають спростити пересування Європою. Про це заявив речник Європейської комісії Йоханнес Барке.
Попередження пов’язане зі складною епідемічною ситуацією у світі, спричиненою збільшенням кількості інфікувань вірусом SARS-CoV-2.

Перевізник FlixBus на початку листопада запускає два нові маршрути з України до Польщі: між Києвом та Щецином, Чернівцями та Варшавою.

Близько 20 тис. 18-річних європейців отримають мультиквитки в рамках четвертого та останнього конкурсу DiscoverEU, в якому взяли участь майже 75 тис. молодих людей з усієї Європи. Вони зможуть подорожувати максимум 30 днів у період із 1 квітня до 31 жовтня 2020 р.