У варшавському Старому місті під дошкою пам’яті Гжегожа Пшемика у ніч із вівторка на середу відбулася зустріч, пов’язана з 36-ю річницею оголошення в Польщі воєнного стану. Колишній комісаріат громадянської міліції на вулиці Єзуїтській, де вбили Пшемика, став постійним місцем пам’яті жертв воєнного стану.

«Після смерті Ярузельського та Кіщака ми вирішили, що потрібне постійне місце пам’яті жертв воєнного стану. Колишній відділ громадянської міліції, де помер Гжегож Пшемик, був символічним місцем щорічних зустрічей. Еміль Барханський став найменшою жертвою воєнного стану. Його дошка розміщена при костелі боніфратів і саме туди ми пройдемо тихою ходою», – написали в оголошенні організатори із Незалежного об’єднання студентів Варшавської політехніки.

Щорічна зустріч об’єднала близько 40 осіб, серед яких були представники трьох поколінь Незалежного об’єднання студентів. Зустріч провела Кінга Галацінська, колишня діячка організації.

«36 років тому генерал Ярузельський оголосив війну власному народу. Це було вночі з 12 на 13 грудня 1981 р. Тоді ми ще не знали, чи будуть жертви, але це був найпрекрасніший період «Солідарності», коли люди єдналися, пишучи власну історію. Після 13 грудня все змінилося», – сказала Кінга Галацінська.

«Тут об’єдналися три покоління Незалежного об’єднання студентів, організації, яка боролася за свободу Польщі. Ми би хотіли вшанувати жертв воєнного стану, адже останнім часом про них небагато говорять. Їх не вшановують, їхні родини не отримують належної турботи. Ми живемо у вільній країні. Якщо ми не шануватимемо пам’яті жертв воєнного стану, ця свобода нічого не вартуватиме», – підкреслила Галацінська.

Після прочитання заклику жертв воєнного стану вінок від імені президента поклав міністр канцелярії Войцех Колярський.

«Я маю честь представляти президента Анджея Дуду. Це відповідь на громадську ініціативу, аби тут вночі з 12 на 13 грудня в 36-ту річницю оголошення воєнного стану зустрітися та згадати жертв режиму Ярузельського. Відтоді минуло 36 років. Можна сказати, що виросло нове покоління. Нашим обов’язком є передати знання про те, що сталося. Знання про те, що було кровопролиття, були жертви. Якщо сьогодні ми можемо радіти свободі, якщо в нас є вільна й незалежна Польща, яка відзначає століття незалежності, то жертви воєнного стану – це герої нашої свободи», – сказав Войцех Колярський.

«Минулого року, 13 грудня, президент Анджей Дуда під час урочистостей зайняв однозначну позицію: воєнний стан був антипольським актом і великим злом. У місці, де ми перебуваємо, міліція побила Гжегожа Пшемика, який помер через кілька днів. Це була справжня трагедія, яка охопила щирих людей, цілий народ», – додав він.

Вшанування жертв воєнного стану

Після урочистостей під дошкою пам’яті Гжегожа Пшемика відбувся марш до вулиці Боніфратерської, де розташована пам’ятна дошка Еміля Барханського.

Цього ж дня об’єднання «Незламні» закликало взяти участь у пікеті перед домом колишнього генерала Служби безпеки Владислава Цястоня. Зустріч, на думку організаторів, мала «нагадати про безкарність злочинів ПНР, тобто відсутність декомунізації».

12 травня 1983 р. 19-річний Гжегож Пшемик святкував на Замковій площі зданий екзамен зрілості. Його затримала громадянська міліція. На сусідньому комісаріаті він отримав понад 40 ударів палицями по плечах та спині та кільканадцять ударів ліктем чи кулаком у живіт. Він помер 14 травня у лікарні в результаті важких ушкоджень черевної порожнини.

17-річний Еміль Баржанський – це найменша жертва воєнного стану. Він брав участь в опозиційній діяльності. Його затримали у березні 1982 р. Працівники Служби безпеки катували його та змушували дати неправдиві свідчення, які він потім відкликав у суді, повідомивши про методи, які до нього застосовували. 3 червня 1982 р. за невідомих обставин хлопець загинув. Через два дні його тіло витягли із Вісли.

Джерело: Polskie radio