«У Польщі біг популярний серед представників середнього класу. Жінки бігають, в основному, заради здоров’я, для чоловіків більш важливим є суперництво», – сказав доктор Якуб Ришард Стемпєнь із Медичного університету Лодзі.

«У моді на біг відображаються певні загальні явища, що існують в усьому суспільстві», – додав співавтор книги «Мода на біг – соціологічні записки». Це перша публікація, присвячена феномену бігу.

До Польщі мода на біг прийшла із певною затримкою – на заході цей спорт був популярним ще в 70-х роках XX ст. Натомість у Польщі він став масовим лише на початку XXI ст. Якуб Стемпєнь нагадує, що дослідження Центру вивчення суспільної думки показують, що 18 % поляків займаються бігом. Це третя за популярністю – після їзди на велосипеді та плавання – «дисципліна для фізичної рекреації».

У Національному переписі бігунів у 2014 р. взяли участь понад 60 тис. осіб. Щороку в Польщі організовують більше 3 тис. забігів на різні дистанції, що є відкритими для аматорів. У деяких беруть участь декілька тисяч людей.

Жінки бігають, щоби бути стрункими. Для них не настільки важливе суперництво, як для чоловіків.

Інститут соціології Медичного університету в Лодзі у 2013–2016 рр. проводив опитування серед учасників місцевого марафону. На думку Якуба Стемпня, дуже цікавий висновок стосується статевих відмінностей. Хоча Національний перепис бігунів показав, що жінки складають близько 40 % бігунів, серед учасників змагань вони складають лише близько 1/4, максимум 1/3 учасників.

Можливість перевірити себе на великих дистанціях, іноді на марафонських, є особливо привабливою для чоловіків, але не для жінок. Вони обирають біг, у першу чергу, з огляду на стан здоров’я. «В анкетах підкреслюють, що бігають, щоб схуднути і, що є тривожним сигналом, біг є результатом негативного вибору. Це означає, що вони обирають фізичну дисципліну, тому що вона доступна», – пояснює доктор Стемпєнь. На його думку, жінки часто надто зайняті домашніми, родинними та професійними обов’язками і можуть знайти порівняно мало часу на заняття. Тому вони вирішують бігати, а не ходити у басейн, займатися велосипедним спортом чи іншими видами спорту, які вимагають більше часу.

На думку соціолога, група бігунів не є репрезентативною для всього суспільства, адже, якщо взяти до уваги структуру освіченості або фінансового становища, пересічний бігун відрізняється від пересічного поляка. За даними досліджень, близько 70 % бігунів мають вищу освіту, приблизно така ж частка задоволена своїм фінансовим становищем. Відповідні показники для всього суспільства значно нижчі. «Ми можемо сказати, що мода на біг переважає серед представників середнього класу, яких соціологи називають білими комірцями. Така ж тенденція існує на заході», – зазначив соціолог. «Я думаю, що «Біг пам’яті», який певним чином вписується в історичну політику, пробіги на честь Виклятих солдатів тощо – це польська специфіка», – додала співавторка книги «Мода на біг – соціологічні записки».

Навіщо ж бігати?

Протягом розвитку так званої бігової кар’єри змінюється і мотивація. Спершу переважає звичайна турбота про здоров’я – ми починаємо бігати, тому що дбаємо про тіло, переживаємо, чи ведемо здоровий спосіб життя, хочемо скинути декілька кілограмів.

Але схоже, що із розвитком бігової «кар’єри» з’являється дуже сильна спортивна мотивація, особливо в чоловіків. У середньому вони беруть участь у восьми бігових заходах на рік. Жінки – лише у п’яти-шести змаганнях. «Проте ця спортивна мотивація з’являється також в аматорів, які змагаються між собою, хочуть подолати все більшу відстань, побити власні рекорди», – зауважив дослідник. Він додає, що біг – це дуже цікаве соціологічне явище. З одного боку, в цій моді є дещо спонтанне та соціальне – клуби, товариства, які організовують люди, щоби разом розвивати своє захоплення. Але, з іншого боку, у нас є ринкова сторона, яку можна назвати процесом комерціалізації цієї моди. Бо ж бігун, одягнений у старий спортивний костюм, старі кросівки – це не бігун. За даними лодзьких досліджень, людина, яка займається бігом, протягом року витрачає близько 1000 злотих на одяг, спорядження, участь у змаганнях», – розповів соціолог.

За даними досліджень, «дешевий біг», який полягає в тому, що можна займатися цим спортом «без гаджетів» став міфом. «Це свого роду тиск ринку і суспільна згода щодо того, що на біг можна витрачати значні суми», – сказав доктор Стемпєнь.

Джерело: RMF24