У серпні «Polenergia International» має показати техніко-економічне обґрунтування енергетичного сполучення Польща–Україна. Україна зацікавлена, Польща стримана.

Ян Кульчик – найбагатший поляк, що помер два роки тому, – був відомий своєю пристрастю до енергетики та України. Він видобував там газ із фірмою «Serinus Energy», планував інвестиції в енергетику через фірму «Polenergia International». Багато разів говорив про плани завоювання української енергетики. Після смерті Яна Кульчика крісла керівників у «Kulczyk Investments», родинній інвестиційній фірмі, зайняли його діти. На разі вони цікавляться, здебільшого, технологічною галуззю. Досі вони не ухвалили жодного рішення, яке могло би продемонструвати їхнє зацікавлення енергетикою чи східним ринком. Однак схоже, що ані енергетику, ані східний напрямок вони не залишать.

Міністр чекає

Український «Енергоатом», державний власник Хмельницької АЕС, повідомив, що на початку 2017 р. був створений консорціум трьох фірм: польської «Polenergia International», французької «EDF Trading» та американського «Westinghouse». «Цей консорціум є потенційним інвестором у проект енергетичного мосту Україна–ЄС та готує техніко-економічне обґрунтування. Документацію нададуть Міністерству енергетики та вугільної промисловості у серпні 2017 р.», — написав у відповідь на запитання журналістів Данило Лавренов, віце-директор із питань комунікації «Енергоатому». «Polenergia International» – це компанія, яку контролює родина Кульчиків, споріднена із польською «Polenergia». Перша працює на закордонних ринках, друга інвестує в Польщі.

Ще за життя Яна Кульчика, у середині 2014 р., «Polenergia International» підписала меморандум про співпрацю із «Енергоатомом». Сторони говорили тоді про «співпрацю у сфері проектування та будівництва атомних електростанцій і оптимального використання атомної енергії». Йшлося також про запуск лінії електропередачі потужністю 750 кВ на відрізку між Хмельницькою АЕС та Жешувом (сьогодні працює тільки невелике сполучення 220 кВ). «Kulczyk Investments» відмовився коментувати це питання. Тому невідомо, чи родинна фірма хоче повністю реалізувати план померлого мільярдера, чи, можливо, лише продовжує аналіз перед ухваленням остаточних рішень. А вони будуть непростими.

Електроенергія з України

Проект будівництва енергетичного мосту Україна–ЄС базується на ключовому припущенні, що цим шляхом Україна експортуватиме електроенергію до Польщі. Про це думав Ян Кульчик і досі думає «Енергоатом». «Ми припускаємо, що експорт енергії на європейські ринки буде можливий із 2020 р. Однак потрібна співпраця усіх зацікавлених партнерів, зокрема Польщі», – пише Данило Лавренов. Тим часом усе вказує на те, що Польща буде стримувати цю ініціативу. Щоправда польська компанія «Польські енергетичні системи», оператор електроенергетичної системи, дійсно братиме учать у роботі групи європейських експертів, які повинні оцінити можливість приєднання української енергетики до системи ЄС, але це нічого не означає. «Збільшення імпорту дешевшої електроенергії з України суперечило би польські енергетичній політиці», – каже особа із оточення Пйотра Наімського, уповноваженого у справах стратегічної енергетичної інфраструктури, що бажає лишитися анонімною.

Вирішальною буде політика

Наш співрозмовник нагадує, якщо йдеться про електрику, польський уряд зробив ставку на збереження енергонезалежності. До реалізації цієї стратегії потрібна безперебійна робота польських шахт і вугільних електростанцій, які сьогодні забезпечують близько 90 % електроенергії. Їхня електроенергія дорожча, ніж українська атомна, що пов’язано зі специфікою технології. Українська електрика знизила би рентабельність польських електростанцій. Уряд не хоче цього допустити і має підтримку енергетиків.

«Це делікатне питання, але ми зробимо усе, щоб ця інвестиція була здійснена якомога пізніше», – каже менеджер однієї із державних енергетичних груп Польщі.

«Без польської підтримки інвестицію не реалізують», – відзначає наш наближений до уряду співрозмовник. «Енергоатом» це розуміє. «Енергетичний міст має ключове значення для стратегічного партнерства між Польщею та Україною, тому політична підтримка цього проекту дуже важлива», – написав Данило Лавренов.

Міст із Литвою теж болісна тема

Польський уряд неприхильно дивиться на усі транскордонні електроенергетичні сполучення, не тільки польсько-українські. У 2015 р. був запущений енергетичний міст Польща–Литва. Інвестиція обійшлася у 1,8 млрд злотих, зокрема 725 млн злотих співфінансування ЄС. Кілька років тому польський уряд сподівався, що електроенергія прямуватиме з Польщі до Литви, але сталося навпаки. Литва імпортує електроенергію зі Швеції, із гідроелектростанцій, у результаті ціни нижчі, ніж у Польщі. На імпорт дешевої електроенергії з Литви нарікав, зокрема, голова «PGE», а польський уряд не поспішає реалізовувати другий етап цієї інвестиції.

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

Тадеуш Іванський, Центр східних досліджень

Приєднання України до європейської електроенергетичної системи – це, передовсім, політичне рішення, хоча важливішим, ніж політика буде виконання Україною багатьох вимог. Йдеться про впорядкування та лібералізацію українського ринку енергії, тобто відділення постачальників електроенергії від її надавачів. Йдеться також про боротьбу із патологіями на ринку, здомінованому олігархами. Україна зацікавлена, тому що це пов’язано із незалежністю від Росії, а також перспективою отримання додаткового прибутку. «Енергоатом має надлишки виробництва, які охоче продасть, а Центральній Європі, за оцінками «Енергоатому», загрожує дефіцит. Додатковий дохід дозволив би Україні побудувати нові блоки або модернізувати наявні.

Джерело: Puls Biznesu