Варшавська виставка Київської бієнале «Близький Схід, Далекий Захід» показує, як митці з України та світу осмислюють війну, травму й солідарність через різні мистецькі форми.

Шоста Київська бієнале відкрила у Варшаві виставку «Близький Схід, Далекий Захід».

Ця подія стала не лише святкуванням десятиріччя існування цієї мистецької ініціативи, адже зародилася вона одразу після Революції Гідності у 2015 р., але й символічним кроком у контексті складного й відповідального часу для України та всієї Європи.

«Специфікою проведення Київської бієнале під час повномасштабного вторгнення є те, що її модель передбачає розширення, розпорошення, певну дисперсію в міжнародному контексті. Ми проводимо виставки і події не тільки в Києві чи в Україні, але й намагаємося налагодити співпрацю з різними інституціями у Європі й таким чином створити певну модель виживання в полі культури в той час, коли сама культура в прямому сенсі перебуває під бомбардуваннями. Тобто це стратегія виживання, але водночас це спосіб і опору, і постійної підтримки, і уваги з боку міжнародної спільноти. Це забезпечує певну релевантність і тяглість культурної діяльності, особливо за умов, коли вона постійно переривається в нашій країні», ‒ зауважив співзасновник Київської бієнале Василь Черепанин.

Наприкінці жовтня виставки Київської бієнале відкриють також у Дніпровському центрі сучасної культури і в Київському центрі імені Олександра Довженка, а в листопаді – в Лінці та Антверпені.

3 października otwarta zostanie główna wystawa szóstej edycji Kijowskiego Biennale 2025 „Bliski Wschód, daleki Zachód”.

W @MSN_Warszawa zobaczymy prace zamówione specjalnie na tę wystawę, a także liczne dzieła z europejskich kolekcji muzealnych.
👉https://t.co/vsKcUY3WJc pic.twitter.com/go2b4rnUcB

— Kulturalna Warszawa (@kulturalnawawa) October 2, 2025

Другою специфікою цьогорічної бієнале є власне те, що вона колективно творилася митцями з різних країн.

Тема, навколо якої зосереджується Варшавська виставка, – досвід війни. Вона розглядає не лише окремі конфлікти чи травматичний досвід, а намагається показати системне насильство та зрозуміти, чому в багатьох місцях світу, зокрема в України, на Близькому Сході, у Газі, безкарне насильство досі можливе.

Директорка Музею сучасного мистецтва у Варшаві Йоанна Митковська наголосила, що виставка показує, що всі війни, які здаються комусь віддаленими, насправді впливають на регіон і в кінцевому результаті проникають у всі сфери життя, призводячи до бруталізації політичних систем, фашизації та поширення авторитаризму.

«Мистецтво не є освітою чи пропагандою, воно не просто навчає «правильному», хоча і це також. Воно здатне пробуджувати мислення та рефлексію, показувати приклади, емоції інших людей. Таким чином мистецтво допомагає нам відчувати себе комфортно, бути толерантними», ‒ прокоментувала Йоанна Митковська.

На виставці у Варшаві представлено широкий спектр мистецьких форматів: від документальних досліджень і візуальних есеїв до традиційного живопису, інсталяцій і перформативного мистецтва. Варшавські глядачі матимуть можливість побачити «платинову колекцію» українського авангарду з Мистецького арсеналу в Києві, яка нині зберігається у варшавському музеї.

У Варшаві виставка Київської бієнале триватиме до 18 січня наступного року.