Президент США і президент РФ зіткнуться на саміті в американському штаті Аляска з контрастними пріоритетами, готуючись до переговорів про припинення війни Росії в Україні.

Путін послідовно прагнув захоплення території України, тоді як Трамп не приховував, що хоче виступати як глобальний миротворець. Але обидва президенти можуть відчувати інші можливості, як-от, наприклад, дипломатична реабілітація на світовій арені Путіна. Вгадати цілі Трампа складніше, оскільки останнім часом він робив суперечливі заяви про свого російського колегу.

Ось детальніший погляд на те, чого обидва лідери можуть хотіти від цієї зустрічі.

Перше, чого хоче Путін від цього саміту, він уже отримав: це визнання. Визнання найпотужнішою країною світу, Америкою, що західні зусилля щодо ізоляції кремлівського лідера провалилися. Про це свідчить той факт, що ця зустріч відбувається на високому рівні, як і анонсована Кремлем спільна пресконференція. Кремль може стверджувати, що Росія повернулася на вершину світової політики.

«Це все, що треба знати про ізоляцію», – написав цього тижня таблоїд «Московський комсомолець».

Путін забезпечив собі не лише саміт США‒Росія, але й чудове місце його проведення. Аляска пропонує Кремлю багато переваг.

По-перше, безпека. У найближчій точці континентальна Аляска розташована лише за 90 км від російської Чукотки. Путін може дістатися туди, не пролітаючи над «ворожими» країнами.

По-друге, це далеко, дуже далеко, від України та Європи. Це чудово відповідає рішучості Кремля відсунути Київ і лідерів ЄС на другий план і вести переговори безпосередньо з Америкою.

Є також й історична символіка. Той факт, що царська Росія продала Аляску Америці в XIX ст., використовується Москвою для виправдання спроби зміни кордонів силою в XXI ст. «Аляска є чітким прикладом того, що державні кордони можуть змінюватися, а великі території можуть переходити до інших власників», – написав «Московський комсомолець».

Однак Путін хоче більшого, ніж просто міжнародне визнання та символи. Він хоче перемоги. Він наполягає, щоб Росія зберегла всі території, які вона захопила й окупувала в чотирьох українських областях, а також щоб Україна вивела свої сили із частин цих регіонів, які все ще перебувають під українським контролем.

Для України це неприйнятно. «Українці не віддадуть свою землю окупанту», – каже президент країни Володимир Зеленський. Кремль усвідомлює це. Але якщо він отримає підтримку Трампа для своїх територіальних вимог, розрахунок може бути таким, що відмова України призведе до того, що Трамп припинить будь-яку підтримку Києва. Тим часом Росія та США могли би зосередитися на поглибленні відносин і розвитку економічної співпраці.

Однак існує й інший сценарій. Економіка Росії перебуває під тиском. Бюджетний дефіцит зростає, а доходи від експорту нафти й газу падають. Якщо економічні проблеми змушують Путіна закінчити війну, Кремль може піти на компроміс. Поки що немає жодних ознак цього, і російські офіційні особи продовжують наголошувати, що Росія зберігає ініціативу на полі бою.

Трамп гучно обіцяв під час своєї президентської кампанії 2024 р., що припинення війни в Україні буде легким і що він може зробити це за кілька днів. Ця обіцянка тяжіла під час спроб американського президента врегулювати конфлікт, оскільки від повернення до Білого дому в січні він поперемінно викликав розчарування в українців і росіян.

Під час драматичної зустрічі в Білому домі в лютому він знущався над Зеленським, а згодом тимчасово призупинив військову допомогу та обмін розвідданими з Україною, яка потерпає від війни.

Останніми місяцями він був більш критичним до безкомпромісності Путіна та його готовності атакувати цивільні об’єкти, встановлюючи низку термінів для запровадження нових санкцій проти росіян та інших країн, які ведуть із ними бізнес. Останнім терміном стала минула п’ятниця, і, як і у всіх попередніх випадках, Трамп зрештою відступив від намірів.

Тепер він приймає російського президента на американській землі й говорить про «обмін землями», щодо якого Україна побоюється, що це може передбачати поступки в обмін на мир.

Тому будь-які дискусії щодо того, чого хоче Трамп під час перемовин із Путіним, ускладнені через мінливі заяви та дії президента США.

Цього тижня Трамп намагався знизити очікування від цієї зустрічі, можливо, тихо визнаючи, що можливості для перелому обмежені, коли присутня лише одна сторона війни.

У понеділок він сказав, що саміт буде зустріччю «на відчуття». Він припустив, що знатиме, чи зможе досягти домовленості з російським лідером, «ймовірно, протягом перших двох хвилин».

У випадку з Трампом часто найкраще очікувати несподіваного. Зеленський і європейські лідери розмовляли з ним у середу, намагаючись переконатися, що він не укладе з Путіним угоду, яку Україна не прийме або не зможе прийняти.

Однак одна річ була зрозуміла практично протягом усього року: Трамп із радістю скористався би можливістю стати людиною, яка закінчить війну. У своїй інавгураційній промові він сказав, що хотів би, щоб «миротворчість» стала його найбільшим спадком. Не секрет, що він прагне міжнародного визнання та Нобелівської премії миру.

У четвер в Овальному кабінеті Трамп хвалився всіма глобальними конфліктами, які, на його думку, йому вдалося вирішити з моменту вступу на посаду в січні. Однак, коли його запитали про війну в Україні, він визнав, що це виклик, з яким він зараз стикається. «Я думав, що цей виклик буде найлегшим. Насправді це найскладніший», – сказав він.

Трамп не той політик, який вникає в деталі. Але якщо з’явиться можливість заявити, що він досяг прогресу в напрямку миру під час переговорів в Анкориджі, він скористається нею. Путін, завжди вправний переговірник, може шукати спосіб дозволити Трампу це зробити. Звісно, на умовах Росії.