Євросоюз досі витрачає більше на російські енергоносії, ніж на підтримку України, стверджує Мацєй Заневич, старший аналітик компанії Forum Energia.
Про це він заявив під час розмови про те, як відмова Європи від поставок газу та нафти з Росії, а також мита на добрива вплинуть на Європу.
«Кінець енергетичному шантажу», ‒ заявив у травні єврокомісар з енергетики. Однак попри такі заяви, від самого початку агресії Росії проти України ЄС продовжує надсилати Росії величезні суми, наприклад, торік 23 млрд євро за імпортовану енергію. На що витратили ці гроші?
«Ці 23 млрд євро – це дійсно багато, але варто розпочати цю розмову з того, що раніше ми платили ще більше, адже у 2021 р., до вторгнення і до використання сировини для шантажу, ця сума була навіть у п’ять разів більшою. Сьогодні ми витрачаємо ці гроші в ЄС переважно на природний газ, це приблизно дві третини, і ця сума розподіляється приблизно порівну між газом, що транспортується трубопроводами, і газом у зрідженій формі. Решта – це гроші за нафту. Вугілля ми вже практично не імпортуємо, це припинили досить швидко, і тут також дії Польщі були дуже рішучими, адже ми були великим покупцем російського вугілля, але відрізали себе від нього ще до рішень ЄС», ‒ заявив аналітик.
Він розповів: «Витрати на російську сировину на кілька мільярдів євро вищі, якщо подивитися на минулий рік. Ми досі витрачаємо більше на російські енергоносії, ніж на підтримку України. Звісно, це різні речі, адже ми платимо за конкретний товар, а там – за підтримку проти агресора, але все ж частина цих коштів потрапляє до російського бюджету. І ці суми не зовсім враховують добрива, вироблені з газу. Росія намагається обходити санкційну політику різними, іноді креативними, способами. Це, наприклад, експорт добрив, адже це використання того ж природного газу, або експорт палива, виробленого в третіх країнах. Відтоді як були введені санкції на російську нафту та паливо, експорт російської нафти до третіх країн, як-от Індія чи Туреччина, значно зріс. І так само значно зріс імпорт палива з цих країн до ЄС. Ці нафтопереробні заводи просто переробляють російську нафту і відправляють паливо до ЄС».
«Єврокомісія 6 травня ухвалила план дій щодо остаточної відмови від імпорту енергії з Росії. До кінця року буде заборонено укладання нових угод на газ, що має усунути третину нинішнього імпорту з Росії. Заборона на решту імпорту російського газу в рамках чинних угод має набути чинності до кінця 2027 р. ЄС також нарешті звернув увагу на проблему російського тіньового флоту та оголосив про поступову відмову від імпорту російських ядерних матеріалів. Їх вартість, імовірно, не враховується в цих 23 млрд євро. Що сталося останнім часом, що ЄС так рішуче відреагував?» ‒ запитав Мацєй Заневич.
За його словами, політика Repower EU була оголошена ще у 2022 р. «А у травні 2025 р. було оприлюднене повідомлення, яке довго готувалося, спочатку його планували опублікувати в лютому. Ми говоримо лише про повідомлення, у якому Єврокомісія визначає напрямок, а не про весь законодавчий процес. Переговори з іншими країнами, голосування у Європейському парламенті – все це ще попереду. Це показує, наскільки складними були переговори щодо формулювання самого повідомлення, щоб воно було достатньо рішучим. А це важлива тема, адже природний газ досі не був включений до санкційної політики. А наш імпорт газу з Росії різко скоротився, з 45 % імпортної залежності до приблизно 20 %. І варто зауважити, що це значне скорочення відбулося через дії Росії, яка відрізала європейські країни від поставок. Росія відповідальна за підрив Nord Stream, Росія припинила поставки до Польщі. Останнім ударом стало рішення України не продовжувати транзитну угоду через свою територію».
Які країни ЄС найбільш охоче використовують паливо, імпортоване з Індії чи Туреччини? Віктор Орбан заявив минулої п’ятниці на угорському радіо, що необхідно за будь-яку ціну запобігти впровадженню стратегії ЄС щодо відмови від російської сировини.
«Найбільшою проблемою досі є не саме паливо, а сировина і те, що нафта все ще надходить до ЄС. Напевно, нікого не здивую, що за цей імпорт відповідає в основному Угорщина. Відмова Угорщини від енергії з Росії технічно можлива, інфраструктура для цього є. Проте проблема лежить у політичній площині. Економічні аргументи також важливі. Це дорого всім обійдеться, але ці витрати понесли й інші країни, зокрема Польща, яка ще п’ять років тому імпортувала близько 80 % нафти з Росії, а сьогодні – нуль. Угорці також можуть це зробити, наприклад, через зв’язок із Хорватією, яка пропонувала свої транскордонні послуги, але угорці їх відхилили, адже вони мають вигоду від тісної співпраці з Росією, отримуючи дешеву сировину».
План дій Єврокомісії передбачає трансформацію енергетичного ринку. Де помітно, що буде найбільший обсяг дій, а отже, і необхідних інвестицій?
Мацєй Заневич зазначає: «Це дуже важливо. Не йдеться про те, щоб замінити російський газ іншим природним газом і продовжувати його імпортувати. Євросоюз структурно залежний від імпорту, тому не хоче замінювати цю залежність від Росії іншою країною. Тому ЄС робить ставку на розвиток відновлювальних джерел, електрифікацію та заміну природного газу «зеленими газами», тобто біометаном. Ми також надто часто не згадуємо, що Польща є одним із найбільших виробників батарей у світі, зокрема літій-іонних, для автомобілів, але не лише їх. Тож це не так, що вся ця трансформація вдарить по нас, призведе до краху видобувної промисловості чи економічного занепаду в Польщі. Трансформація створює нові можливості, які потрібно побачити та адаптувати під них свої політичні цілі. Сам план відмови від російської сировини активно лобіювався польським головуванням у ЄС».
