Цього року фестиваль було присвячено руху «Дім танцю», що зародився в 70-х роках ХХ століття в Угорщині, а у 90-х – поширився в Словаччині та Польщі.

Цей рух відкрив тисячам молодих людей традиційну музику села в незмінній первинній формі, що дало початок багатьом проєктам, присвяченим збереженню та популяризації цієї музики.

Упродовж кількох днів фестивалю відбувалися майстеркласи гри на інструментах, співу, танців, а також спеціальна програма для дітей, ярмарок інструментів, концерти, фестивальні клуби і традиційна Ніч танцю. Це були мелодії з Польщі, України, Словаччини, Угорщини та регіону Бретані у Франції.

«Шляхом Дому танцю» ‒ гасло цьогорічного фестивалю «Усі мазурки світу», яке з одного боку розповідає про феномен цього руху, який дав початок багатьом ініціативам, а з другого – це ще й 30-ліття польського «Дому танцю».

Із руху «Дім танцю» народився і сам фестиваль «Усі мазурки світу», який двічі на рік уже протягом 16 років збирає в центрі Варшави тисячі поціновувачів традиційної музики зі всієї Польщі й світу.  

«Дім танцю» ‒ це не дім у буквальному розумінні, конкретна будівля чи центр культури. Це насамперед рух, середовище людей, що має свої осередки в різних містах Польщі. А починалося все понад 30 років тому із зустрічей у колі сільських музикантів або ж просто на камерних вечірках традиційної музики.

«Пам'ятаю, коли я прийшла на танцювальну вечірку багато років тому, це була група з десятка людей, які зустрічалися щотижня або раз на два тижні. Тоді ця музика була для мене такою неймовірно загадковою. Я не знала, про що вона, не розуміла її. Я досі пам’ятаю слова своєї подруги, яка мені сказала: «Касю, я бажаю тобі, щоб «Дім танцю» став і твоїм домом». І це було дуже зворушливо», ‒ розповіла Катажина Шурман, учасниця однієї з перших традиційних капел польського «Дому танцю».

Для співорганізаторки фестивалю «Усі мазурки світу», дослідниці традиційної музики і співачки Ягни Кніттель ці зустрічі були місцем, де можна було почути справді традиційну музику. «Ми всі мали певне уявлення про народну музику. Ми чули її по радіо або у виконанні сценічних академічних колективів. Про неї казали, що це народна музика. Але вона, звісно, мала дуже мало спільного з народною музикою», ‒ розповіла вона.

Однак до польської традиційної музики Ягна прийшла саме через українську. «Туди мене привела доля, і це навіть була не доля, це був такий собі вибір серця. Я просто зустріла людей, які самі співали українських пісень і навчали їх інших. Це був гурт «Древо» з Києва. І так я потрапила в це середовище, тобто закохалася. Я також пам’ятаю, як говорили щось на кшталт: «Це не твоя традиція, ти там не народилися». Гаразд, але це моя музика, я її обрала», ‒ розповіла Ягна Кніттель.

Згодом виявилося, що є багато людей, які люблять традиційну музику, цікавляться нею, шукають її.

За словами Ягни Кніттель, рух «Дому танцю» в Угорщині, Словаччині та згодом у Польщі сприяв розквіту середовища в цілому, і можна сказати, що все це відбувається зараз, тому що відбувається справді багато чого: багато людей цікавляться традиційною музикою чи якоюсь іншою музикою, яку вони просто люблять, яка їм подобається, і таких людей стає дедалі більше.