За однією з легенд, устя Дунайця нібито особисто вирубав мечем король Польщі Болеслав Хоробрий. Із давніх-давен розповідають також про Ферковича, який гнався за Королем зміїв, а той, утікаючи, визначив дорогу річці, прооравши ущелину.
Дунаєць на всій своїй 247-кілометровій довжині пропонує нам багато чудових місць і пейзажів, проте першість належить частині, яка розпочинається під горою Три Корони.
Дунаєць – права притока Вісли. Річка бере початок біля Нового Таргу, де сходяться Чорний і Білий Дунайці, в які впадають води татранських потоків. Новий Тарг постав у розвилці між цими річками. Потім Дунаєць впадає в Чорштинське озеро, долає дамбу в Нєдзіці і впадає у Сромовіцьке озеро. Уже потім як прикордонна ріка він несе води до гірського масиву П’єніни і там, долаючи маршрут вузьким і мальовничим каньйоном, за Щавницею відділяє П’єніни і Бескид Сондецький, щоб далі попливти на північ.
Від Кросцєнка до Забжежа він становить кордон між Горцами і Бескидом Сондецьким, потім тече між Бескидом Сондецьким і Висповим, минає Старий і Новий Сончі, розливається в Рожновському озері, долає дамбу в Рожнові, впадає до Чховського озера, а далі Погужем Вішніцьким тече до околиць Тарнова. Там, уже на території Сандомирської низовини, в районі Опатовця він впадає до Вісли.
Дунаєць на своєму п’єнінському відрізку – важлива річка для Словаччини. Окрім того, що впродовж майже 20 км він визначає польсько-словацький кордон, у нього впадають води з басейну площею 361 км кв. На всій своїй довжині Дунаєць збирає води понад сотні більших і менших приток, протікає теж через понад 50 населених пунктів.
Назва «Дунаєць» – це зменшувальна форма назви «Дунай», яка була відома вже в ХІІІ ст. А саме слово «дунай» означало просто водойму, річку чи ставок.
За народними переказами, на місці теперішнього каньйону Дунайця колись було величезне гірське озеро, яке витекло через пролом у скелях. Як це сталося? Одна з легенд датує цю подію часом походу татар на П’єніни. У районі міста Стара Списька Вес нібито сам Ісус п’ять разів ударив блискавицями у скали і спрямував води озера, щоб затопити армію нападників. Інша з легенд розповідає про гірське море, розташоване між Татрами і П’єнінами, яке стримувала величезна дамба в районі Фацімеха. Ця дамба нібито зруйнувалася після смерті короля П’єнін. Є також переказ, що це король Болеслав Хоробрий, намагаючись зарадити важким обставинам життя місцевих мешканців, мечем прорубав каміння і звільнив воду, а наприкінці сказав: «Буде тут голодно й холодно, але вільно». Тож доля жителів не покращилася, зате вони отримали волю.
Характерною рисою Дунайця є різниця рівнів, яка в нижній його течії становить навіть 11 м. Завдяки водосховищам, збудованим уздовж його течії, загрози повеней немає, однак ще на початку минулого століття такі ситуації були постійними. Останній раз Дунаєць виходив із берегів у 1970 р.
Гірський відрізок Дунайця вважають одним із найцікавіших у польських горах. Сплави Дунайцем зараховують до найзахопливіших. Традиція сплавів, популярних у літній сезон, нараховує близько 200 років, а милування скелястими виступами з плота сплавника – це, безсумнівно, найцікавіша атракція П’єнін. Дунайцем сплавляли ліс уже в XVI ст. Масові сплави почали проводити на початку ХІХ ст., це була розвага для курортників зі Щавниці.
Цікаво, що каньйон Дунайця – одне із двох місць на землі, де річка тече не до моря, а в протилежному напрямку, після чого розвертається.
Після П’єнінського відрізка Дунайця побачити цікаві краєвиди і гарно відпочити можна на території Рожновського і Чховського озер. Ці місця гарно освоєні та пристосовані для відпочинку.
Йоланта Павнік,
журналістка, контент-менеджерка, авторка книг із генеалогії
