Метою військового втручання було припинення реформ, відомих під назвою «Празька весна».
56 років тому, уночі з 20 на 21 серпня 1968 р., війська країн Варшавського договору ввійшли на територію Чехословаччини. Метою військового втручання було припинити реформи, які вводила тодішня комуністична влада цієї країни. Економічні, суспільні та політичні зміни, які почали 1968 р. активісти Комуністичної партії Чехословаччини на чолі з першим секретарем Александером Дубчеком, вели до лібералізації системи.
Скасування цензури, реабілітація засуджених у політичних процесах і плани проведення економічної реформи викликали занепокоєння в Москві. Ці зміни перший секретар ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу Леонід Брежнєв назвав «контрреволюцією», спрямованою проти всієї системи та комуністичного табору. Як він додав, цього не могли вважати внутрішньою справою Чехословаччини. Після неефективних попереджень радянська влада почала збройне втручання, пояснюючи цей крок «братньою допомогою».
#OTD In 1968 started Warsaw Pact invasion of Czechoslovakia.
— Czech Republic🇨🇿 (@Czech_out_Rep) August 20, 2024
The CSSR was jointly invaded by 4 Warsaw Pact countries - USSR, PPR, HPR and BPL.
It was a reaction on the Prague Spring - period of political liberalization. pic.twitter.com/MxJSYfoGSZ
Операція під кодовою назвою «Дунай» тривала місяць, у ній взяли участь від 200 до 500 тис. солдатів збройних сил Радянського Союзу, Болгарії, Німецької Демократичної Республіки, Польської Народної Республіки та Угорщини. Було задіяно 6300 танків і 800 літаків. Загинули понад 100 людей, а кількасот отримали поранення.
В операції придушення «Празької весни» брали участь майже 25 тис. польських солдатів, підпорядкованих міністрові національної оборони, яким був тоді генерал Войцех Ярузельський.
Попри офіційну пропагандистську кампанію виправдання агресії проти Чехословаччини, польське суспільство виступало проти вторгнення. У багатьох містах з’явилися агітки та написи на стінах із критикою операції «Дунай».
Під час радянського вторгнення 1968 р. Чехословаччину покинули приблизно 300 тис. чехів і словаків, а після його закінчення – ще 70 тис. Репресії, які ввела нова влада, тривали три роки – до 1972 р. Реформовані частини радянських військ залишилися в Чехословаччині до 1991 р.
