Рішення короля Сигізмунда III Вази про перенесення столиці з Кракова до Варшави не було записане в жодному правовому акті.
24 травня 1609 р., 425 років тому, король Сигізмунд III Ваза і його дружина королева Констанція разом із трьома дітьми (шестирічною Анною-Марією, чотирирічним Владиславом і майже двомісячним Яном-Казимиром) залишили Вавель, щоб разом із двором назавжди переїхати до Варшави. Цього дня фактично Варшава стала столицею королівства і, попри те, що Велике князівство Литовське теж мало свою столицю, також адміністративним центром усієї Речі Посполитої.
Але чи стала Варшава де-юре столицею Польщі на початку XVII ст.? У цьому питанні думки істориків розходяться, хоча загальноприйнята думка полягає в тому, що король Сигізмунд III Ваза оголосив своє рішення щодо майбутнього обох столиць ще 18 березня 1596 р. Однак варто підкреслити, що рішення короля про перенесення столиці не було записане в жодному правовому акті. Тому жителі Кракова вперто вважали своє місто столицею Речі Посполитої ще протягом наступних століть. Варшаві вони надавали хіба що сумнівну позицію «Резиденційного міста Його Королівської Милості».
Як там не було би, резиденція монарха завжди була центральним адміністративним і політичним осередком держави, бо не місця проведення виборчих сеймиків або загальних сеймів визначали столицю. Як відомо, засідання королівських сеймів відбувалися в Пьотркові, Кракові, Торуні, Бидгощі, Радомі, Сандомирі, Любліні й навіть у Парчеві. Іноді парламент засідав у Варшаві.
Після 1609 р. Краків почав втрачати своє значення. Правда, там і надалі проводилися майже всі (крім останнього) коронаційні сейми, що передували коронації обраного короля. Як відомо, у Варшаві короля обирали, але в Кракові коронували. Але на цьому роль колишньої метрополії закінчувалася. Після прийняття коронації й гучних розваг на Ринковому майдані новий король залишав Краків і рідко до нього повертався. А разом із ним колишню польську столицю покидали сенатори, серед яких були найвизначніші магнати, гетьмани, єпископи, воєводи, каштеляни, генеральні старости та міністри. Одним словом, еліта, яка прагнула бути ближче до короля, тому будувала палаци й резиденції у Варшаві та її передмістях. Тому дорогу від нового Королівського замку в напрямку Кракова трохи іронічно почали називали Краківським передмістям, адже тут було багато резиденцій колишніх важливих і заможних мешканців Кракова, які прибули до Варшави за королем. Мало хто сьогодні пам’ятає, що до 1865 р. ця вулиця офіційно називалася Черським передмістям. Шлях вів у напрямку колишньої каштелянської резиденції та замку мазовецьких князів у Черську. Раніше він проходив через село Мілянув, яке через його придбання в XVII ст. королем Яном III було перейменоване на Вілянув.
Сьогодні Черськ – це маленьке село на південь від Варшави, біля міста Гура- Кальварія. У XIII ст. це місто було неформальною столицею всієї Мазовії. Чому ж воно не розрослося і не набуло такого значення, як Варшава? Причин було принаймні дві. У XIV ст. відбулося природне відсунення русла Вісли від скелі, на якій стояв готичний замок, побудований князем Янушем I. Другою причиною було входження Мазовії до Корони в 1526 р., з якою деякі історики пов’язують певні теорії змови в контексті смерті двох останніх мазовецьких князів. 8 серпня 1524 р. несподівано помер 24-річний князь Станіслав, а всього через два роки його брат – останній князь Мазовії – 25-річний Януш III. Обидва не залишили потомства, що було з усіх боків вигідним для Корони. Брати поховані в одному склепі варшавського кафедрального собору Святого Йоана Хрестителя.
