У статті, що вийшла на шпальтах польського видання Gazeta Polska Codziennie, автор стверджує, що мільйони українських працівників за кордоном – це певною мірою сила України, а не лише її втрата. «Вони підтримують українську економіку надісланими грошима, багато витрачають на армію, промують Україну, набираються досвіду», ‒ написано в публікації.

«Після внесення змін до закону про мобілізацію в Києві на найвищому рівні почалися дебати про те, чи сприятимуть західні країни, де є українські біженці та мігранти, мобілізації чоловіків призовного віку. Усе вказує на те, що, попри кілька суперечливих сигналів із країн Балтії та Польщі, західні партнери України навряд чи братимуть участь у цій практиці», ‒ йдеться у статті Марціна Германа «Депортація призовників в Україну. Це не так просто» на шпальтах Gazeta Polska Codziennie.

Захід місяцями наполягав на розширенні мобілізації, але водночас самій Україні «своїх» українців, імовірно, не хоче віддавати, бо має вигоду від їхньої праці. «У добу нестачі людей на ринку та катастрофічної демографії українські іммігранти, які просто хочуть інтегруватися та розвиватися, ‒ це величезна конкурентна перевага. Водночас у самій Україні майже щодня погіршується демографічна ситуація і прогресує депопуляція. Напад Росії значно пришвидшує згубні для соціальної сфери і держави загалом процеси», ‒ зазначає автор.

«Україна стоїть перед величезною дилемою: як одночасно зберегти та навіть розбудувати велику армію, а при цьому зберегти наймолодше покоління, зберегти його від винищення. Однією з головних демографічних проблем України залишається війна, але не лише вона. Звісно, є численні жертви серед молоді: солдати, цивільні, діти, вбиті та викрадені Росією. Проте ще більше українок та українців виїхали. При чому сотні тисяч, якщо не мільйони зробили це ще до повномасштабної війни. Тому зрозуміло, що Україна хоче, щоб принаймні частина з них повернулася, не лише для того, щоб стати до лав війська і брати участь у бойових діях, але також, щоб працювати на забезпечення тилу й економіки. Але примусом Київ може цього не досягти», ‒ вважає автор.

Марцін Герман називає сумнівним те, що європейське законодавство може дозволити депортацію українських чоловіків, адже суди в Європейському Союзі ніколи не розглядали подібних справ. І дуже ймовірно, що якщо пересічний українець, якого мали би депортувати, звернеться до суду, то отримає позитивне для себе рішення.

Журналіст звертає увагу на думки, що мільйони українських працівників за кордоном є певною мірою силою цієї країни, а не лише її втратою. Вони підтримують українську економіку відправленими грошима, багато витрачають на армію, промують Україну, набираються досвіду. За оцінками експертів, як пише Марцін Герман, на кожного солдата на фронті припадає шість людей, які працюють на нього в тилу. І серед них є також емігранти.

«Неможливо приховати, що відбувається поглиблення ворожнечі між українцями, які залишилися на Батьківщині, і тими, хто виїхав. Але роль держави якраз полягає в тому, щоб об’єднувати, а не розділяти громадян. Коли закінчиться війна, то не всі, але багато українців повернуться в Україну, і тоді знадобляться не лише солдати, але й фахівці, успішні бізнесмени», ‒ підсумовує Марцін Герман.