Немає перешкод для того, щоб діалект підгальських горян став регіональною мовою. Ця мова насправді жива й нею розмовляють близько 100 тис. людей.

Так вважає Артур Чесак – діалектолог, лексикограф, дослідник слов’янських літературних мікромов, член журі діалектних конкурсів і член Ради сілезької мови.

Артур Чесак підкреслив, що підгальський діалект можна піднести до рангу регіональної мови, як це зараз сталося із сілезькою мовою, але для цього ще немає необхідного масового руху.

«Саме парламент повинен виконати волю групи громадян, якщо це буде необхідно. Щодо підгальського діалекту, то ми маємо не лише людей, які розмовляють цією мовою, але й багату літературу, поезію, театральні вистави, навіть приклади фрагментів Святого Письма та літературних творів. Сам Станіслав Віткевич почав писати цим діалектом ще в другій половині ХІХ ст., а великим прихильником підгальського діалекту був отець Юзеф Тішнер ‒ відомий польський філософ і публіцист. На Підгаллі існують усі передумови для того, щоб цей діалект став регіональною мовою», ‒ сказав мовознавець.

На його думку, на суто структурному рівні кожен регіональний діалект є мовою. Крім того, діалект підгальських горян має свої варіації. Ці незначні відмінності можна відсунути на задній план і таку мову можна стандартизувати для письмових цілей, наприклад, щоб мати можливість викладати її в школах або видавати книги. Сьогодні цей діалект записується різними способами.

Між літературною польською мовою та мовою польських горян немає лінгвістичного бар’єру, що підтверджує багатотомний лексикон підгальського діалекту, опрацьований професором Юзефом Консьом.

Мовознавець зазначив, що дехто може бути здивований тим, що має з’явитися нова мова, але, як він пояснив, мови народжуються і помирають. Польська літературна мова також була створена в певних часових межах, а її правопис надалі формується вже протягом 500 років.

Вчений підкреслив, що «мові підгальських горян можна надати статус регіональної, але це не варто нав’язувати ззовні, цей процес має розпочатися знизу».

«Парламент може підтримати місцеві організації, але воля й оцінка власної ідентичності має поширюватися знизу, від людей, які розмовляють своїм різновидом мови. Якщо такої волі не буде, то може так статися, що підгальський діалект зникне як мова спілкування та літератури й залишиться лише фольклорним реліктом. Усе це можливо, якщо подивитися на Ірландію, рідна мова якої зникає, а домінує лише англійська, хоч держава намагається щось зробити», – пояснив мовознавець.

Артур Чесак додав, що стан підгальського діалекту задовільний, тому що надалі існує велика група людей, які користуються ним вдома, тобто ця мова насправді жива. Окрім частини місцевих мешканців Підгалля, цією мовою розмовляє велика група емігрантів. Наприклад, у Чикаго цей діалект передається з покоління в покоління як рідна мова. Цілі покоління вихідців із Підгалля, які народилися за океаном, часто не знають літературної польської, але дуже добре володіють діалектом.

Минулої п’ятниці Сейм вніс зміни до Закону про національні та етнічні меншини, які визнають сілезьку мову регіональною. Сілезька мова стане, поряд із кашубською, другою в Польщі регіональною мовою. Це передбачає, наприклад, можливість запровадження в школах добровільних уроків вивчення сілезької мови, встановлення двомовних табличок із назвами населених пунктів, у яких понад 20 % мешканців заявляють, що вживають сілезьку мову, фінансування діяльності, пов’язаної зі збереженням сілезької мови та введення до складу Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин двох представників, які володіють сілезькою мовою.