29 квітня 1924 р. в обігу з’явився польський злотий. Порівняно з усією історією Польщі століття національної валюти є невеликим фрагментом.

Проте злотий існував багато століть тому, але щоб відомі нині банкноти та монети могли функціонувати, багато поколінь зробили величезну роботу.

Про необхідність мати єдину монету в усьому королівстві говорив ще у XIV ст. король Казимир Великий. Але польський злотий святкує сьогодні лише своє перше 100-річчя. Попри це, можна сміливо стверджувати, що шлях до становлення національної валюти був непростий, як і сама історія Польщі. 

Після того, як Польща відновила свою незалежність у листопаді 1918 р., почалася відбудова держави, а точніше – намагання об’єднати її рештки після 123 років анексії. У трьох частинах Польщі, які були частинами різних імперій, раніше функціонували різні валютні системи. На землях, загарбаних Російською імперією розрахунки здійснювалися в рублях, Пруссією – в німецьких марках, Австро-Угорщиною – в австрійських кронах, які наприкінці ХІХ ст. замінили гульдени, які називали злотими.

Сама назва «злотий» існувала в польській державі значно раніше, ще наприкінці середньовіччя, оскільки так називали наявні в обігу золоті дукати.

Запровадження валюти відродженої Польщі було досить складним завданням, оскільки спочатку потрібно було створити законодавчу базу, фіскальний апарат і бюджет. А початок міжвоєнного періоду приніс нові збройні конфлікти. Більшовицька війна вимагала значних витрат, що призвело до друкування грошей без належного покриття їх вартості. Витрати швидко і значно почали перевищувати доходи держави. Проблемною стала ситуація на політичній польській сцені: дуже швидко змінювалися уряди, що не сприяло стабільності.

У результаті Польща пережила гіперінфляцію, яка в 1922 р. перевищила 500 % у річному вимірі, а через рік сягнула небачених 35000 %. Цінність грошей падала практично щомиті, а ціни різко зростали. Натомість потреби відродженої держави були величезними: відбудова країни коштувала дедалі дорожче. Країну поглинула хвиля робітничих страйків і ситуація ставала дедалі серйознішою. Вирішити цю проблему в грудні 1923 р. було доручено Владиславу Грабському.

Новий прем’єр-міністр, який був і міністром фінансів, прийшов до влади на межі державного банкрутства. Тому він вирішив провести масштабну фінансову реформу, поєднану з введенням в обіг нової грошової одиниці, яка мала замінити польську марку, введену німцями на землях, окупованих ними під час Першої світової війни.

❗️Izba uczciła 💯. rocznicę wprowadzenia polskiego złotego. Przedstawiony przez Prezydium Sejmu projekt uchwały został podjęty przez aklamację.

„W 100. rocznicę wprowadzenia złotego do obiegu Sejm Rzeczypospolitej Polskiej wyraża wdzięczność architektom reform, na czele z… pic.twitter.com/F726O6RHQK

— Sejm RP🇵🇱 (@KancelariaSejmu) April 26, 2024

Ідея не була новою. Невдовзі після відновлення незалежності в країні думали про запровадження «леха», «поля» чи «п’яста», але це вдалося зробити лише в 1924 р. після ґрунтовної бюджетної реформи. Грабський вирішив скоротити військові та адміністративні витрати, підвищити та ввести нові податки, особливо для найбагатших громадян. Ці дії дозволили досить швидко стабілізувати ситуацію і вже через кілька тижнів динаміка зростання цін сповільнилася. 

Тоді польська марка була скасована, а Польська державна позикова каса, яка на той час була свого роду центральним банком, була ліквідована. Натомість був створений Польський банк, якому було доручено емісію польського злотого. Він був введений в обіг 29 квітня. Протягом першого року один злотий дорівнював 1,8 млн польських марок. Обмінний курс нового злотого дорівнював курсу швейцарського франка.

Польська економіка повільно відновлювалася. Зростали інвестиції, створювалися нові проєкти. Будували нову дорожню та залізничну інфраструктуру, порт Гдині, розпочалося створення Центрального промислового району. Відбудову країни перервала в 1939 р. Друга світова війна, але до того часу злотий уже був однією з найстабільніших валют у Європі.

Чи проживе польський злотий ще 100 років? Таке питання можна поставити на наступне десятиліття, беручи до уваги тему потенційного прийняття євро. Проте поки що жодних конкретних дій у цьому напрямку Польща не зробила.