Більшість країн Європи та Північної Америки засуджують Росію за її напад на Україну. Однак у політиці – не все так однозначно.
Новий аналіз, проведений експертами аналітичної компанії Economist Intelligence Unit (EIU), показав, що політична підтримка Росії повільно зростає в деяких частинах світу.
У 2022 р. на бік Росії схилялися 29 країн, зараз їх кількість зросла до 35. Натомість країн, які схиляються до Заходу чи активно засуджують Росію, все ще значно більше, але їх кількість зменшилася з 131 до 122. EIU стверджує, що це зниження частково пояснюється тим, що багато держав, що розвиваються, переходять до більш нейтральних позицій.
Серед усіх континентів Африка в цьому плані найбільш різноманітна. EIU повідомляє, що за останній рік багато африканських країн політично наблизилися до Росії. Південна Африка та Уганда були нейтральними в цьому питанні 2022 р., але тепер вони внесені до списку країн, які схиляються до Росії. Тим часом Буркіна-Фасо та Малі, які раніше лише схилялися до Росії, тепер відкрито її підтримують. У Латинській Америці позиція Болівії ще до 2023 р. також змінилася з нейтральної на проросійську. Водночас кількість нейтральних країн зросла з 32 до 35.
Мапа використовує дані EIU, щоб показати станом на березень 2023 р. позицію різних країн щодо Росії – від засудження до підтримки
Якщо взяти до уваги рівень світового ВВП, який є показником оцінки економічної ситуації країни (або країн), виявляється, що власники майже двох третин (60,1 %) світового багатства засуджують Росію за її вторгнення в Україну. Це багатство походить в основному зі США та європейських країн.
Проте якщо взяти до уваги частку людей у всьому світі, які живуть у країні, яка засуджує або підтримує Росію, то стає зрозуміло, що найбільша група є нейтральною. За даними EIU, кілька країн, включаючи Колумбію, Туреччину та Катар, які раніше були союзниками Заходу, перейшли до нейтральної категорії, оскільки їх уряди «намагаються отримати з цього певні економічні вигоди».
EIU заснував своє дослідження на політичних системах в усьому світі, оцінюючи застосування санкцій, моделі голосування в ООН, національні політичні тенденції, офіційні заяви, а також економічні, політичні, військові та історичні зв’язки.
