Позиція Угорщини щодо війни в Україні знецінила Будапешт в очах Варшави, внаслідок чого припинилася співпраця в рамках Вишеградської групи.

Таку оцінку висловив у великій статті на порталі G7.hu угорський історик і полоніст Міклош Мітровіц.

«Позиція Польщі щодо Росії не лише зрозуміла, але й послідовна. Це результат добре продуманої, довгострокової, прагматичної зовнішньої та безпекової політики, що базується на історичному досвіді, а її обґрунтованість підтверджена самим життям», – вважає Міклош Мітровіц.

Як зазначає автор, серед чільних експертів немає сумніву, що роль Польщі після російського вторгнення в Україну значно зросла. За його словами, першочерговою причиною цього явища було послідовне попереджання про загрози, які виходять від Кремля ще з часів російсько-грузинської війни 2008 р.

«Поляки надзвичайно глибоко розуміють коріння та природу російського імперіалізму», ‒ наголосив історик.

Ще однією причиною посилення позицій Польщі є підтримка Києва з першого дня повномасштабної війни. Варшава є «головним адвокатом України у справі отримання нею найсучаснішого важкого озброєння від країн НАТО».

«Для Польщі Україна може бути цінною оборонною зоною лише тоді, якщо вона буде сильною державою. Тривале ослаблення Україна, яка перебуває частково під російською окупацією, а частково – під міжнародним протекторатом, може призвести до перемоги Росії та надасть росіянам час для підготовки до подальших воєн», ‒ вважає автор.

Він додає, що німецька східна політика, метою якої було партнерство з Росією, зазнала краху, а перемогла польська східна політика, яка виражається в підтримці визвольних рухів народів, що стали жертвами російського імперіалізму.

Водночас, як оцінює Міклош Мітровіц, роль Польщі як найбільшої країни в регіоні тепер посилюється розширенням НАТО на півночі за рахунок Фінляндії.

У зв’язку з тим, що в найближчі десятиліття на перший план вийде питання безпеки та необхідність захисту від Росії, автор передбачає важливу роль центральноєвропейського регіону. У цьому контексті він акцентує увагу на польсько-угорських відносинах.

«У Польщі вірили, що у випадку російської агресії угорський уряд і суспільство стануть на бік України так само чітко, як і поляки. Це було би співзвучно із заявами прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана у 2008 р., під час російсько-грузинської війни, коли він ще був лідером опозиції», – наголошує Міклош Мітровіц.

Історик нагадує, що Угорщина досі підтримує тісні стосунки з Кремлем, а прем’єр-міністр Орбан ще не відвідував Київ. І хоч уряд у Будапешті остаточно підтримав усі схвалені пакети санкцій, він відкрито їх критикував і продовжує критикувати.

«Варшава же критикує постійне лобіювання угорського уряду кількох росіян, на яких країни ЄС хочуть накласти санкції, ‒ пише Міклош Мітровіц, нагадуючи про справу патріарха Кіріла. ‒ Також у Польщі був великий резонанс, коли міністр закордонних справ Угорщини в Мінську не став на захист активіста польської меншини Анджея Почобута, засудженого до восьми років ув’язнення, посилаючись на інтереси угорської меншини в Україні, яка перебуває у стані війни».

Польща була невдоволена відмовою Угорщини від можливості постачання зброї Україні, а насамперед зволіканням парламенту Угорщини схвалювати заявки Фінляндії та Швеції на вступ до НАТО.

Міклош Мітровіц звернув увагу на тісні відносини між Варшавою та Вашингтоном, що контрастує з дуже критичним підходом адміністрації президента Джо Байдена до Угорщини.

Як підкреслює угорський історик, охолодження на політичному рівні між Польщею та Угорщиною стало помітним, та й угорсько-польський альянс в ЄС також, здається, слабшає.

«За останні 30 років польське суспільство має до угорців найнижчий рівень симпатій і найвищий рівень антипатії. Порівняно з минулим роком антипатія до угорців зросла на 18 %, а симпатія знизилася на 21 %», – нагадує історик.