Костел на вулиці Зеленій у Любліні буде надано в користування греко-католицькій парафії. Про це в пастирському листі повідомив Люблінський архієпископ Станіслав Будзік.

За його словами, це пов’язано насамперед із необхідністю піклуватися про духовні потреби біженців з України.

«Сьогодні ми з захопленням дивимося на героїчний український народ, який боронить свою і нашу незалежність. Ми прагнемо настання справедливого миру і продовжуємо наші зусилля, щоб допомогти тим, хто шукає притулку та безпеки, зокрема в нашій архієпархії. Крім надання біженцям з України місця для гідного проживання, варто подбати про їхні релігійні потреби, а також допомогти створити умови для інтеграції навколо їхньої власної мови та культури», ‒ написав у листі митрополит.

Архієпископ Станіслав Будзік повідомив, що церковна влада і віряни греко-католицької церкви зверталися до нього про надання зручного місця для проведення богослужінь і душпастирських зустрічей, тому після проведення необхідних консультацій було ухвалено рішення про надання в користування храму на вулиці Зеленій.

«Люблін ‒ це місто, яке історично будує зв’язки між релігіями, конфесіями та літургійними традиціями. Перетинання релігій і культур протягом століть було тут дуже плідним. Ми маємо в центрі міста багато храмів, тож надання одного з них греко-католикам не ускладнить нашим вірянам участі в літургійному житті, а греко-католицькій парафії в Любліні, яка існує вже 30 років, допоможе вирішити душпастирські проблеми», – наголосив Люблінський митрополит.

Архієпископ нагадав, що від самого початку цей храм був пов’язаний із «духовністю та культурою Сходу». Він був побудований наприкінці XVIII ст. грецькими купцями як православна церква. Спочатку вона була підпорядкована Константинопольському патріархату.

У 1922 р. храм перейшов до римо-католицької церкви. До 1939 р. він виконував функції прокафедрального собору могилівських архієпископів. При храмі було створено місіонерський інститут, який готував священників для служіння на території тодішнього СРСР. Після відновлення діяльності греко-католицької громади в Любліні у 1986 р. спочатку саме в цьому храмі відправлялися богослужіння цього обряду.

У ХХ ст. храм отримав титул Святого Йосафата Кунцевича. Він був священномучеником XVII ст., прихильником Берестейської унії, засновником чернечого ордену василіян і настоятелем василіянського монастиря у Вільні, архієпископом Полоцьким. Йосафат був убитий у 1623 р. православними вітебськими міщанами, які виступали проти унії. Пізніше він став символом екуменічного діалогу та був проголошений покровителем Польщі, Русі та Литви.