«Чи такої Європи хотіли її батьки-засновники?» ‒ запитує Мішель Луйо.
Як Угорщина могла забути, що Тріанонський договір позбавив її двох третин території? Як чехи могли забути, що в 1938 р. їх віддали Гітлеру без спротиву Франції та Англії? Як поляки могли забути, що їх через рік покинули напризволяще та віддали двом чудовиськам, які щойно уклали свою угоду? Рани не загоїлися до кінця, і сьогодні ці країни не витримують критики з боку тих, кого вони вважають, ‒ мабуть, помилково, ‒ поплічниками євробільшовизму.
Саме так це відчуває частина мешканців на Сході нашого континенту – подобається нам це чи ні. Однак нам варто звертати більше уваги на ці різні погляди.
Фашизм і нацизм були злими духами Заходу. Це пояснює, чому наші інтелектуальні еліти вже давно виявляли прихильність до комунізму. «Ті, хто думає не так, як ми – це фашисти». Ця прихильність триває й досі. До одного мішка запихають консерватистів, екстремістів, традиціоналістів, патріотів, доводячи їх таким чином до відчаю.
У Центрально-Східній Європі злим духом був комунізм. Вакуум, який утворився після його зникнення, заповнили релігія і патріотизм. Патріотизм, від якого може віяти «смородом націоналізму». Але чи наша це роль – видавати укази, чи, можливо, кожен народ повинен сам знайти свій шлях до демократії? Чи такої Європи хотіли її батьки-засновники?
Дискусія відкрита. Чи існує для роздумів про відносини між європейськими народами краще місце, ніж Страсбург?
Мішель Луйо,
французький письменник. Колишній викладач літератури та аташе з питань культури в країнах Центрально-Східної Європи та на Далекому Сході. Автор книг À pas de velours: mes missions culturelles dans l'autre Europe, Petite Planète roumaine, La Japonaise de Prague, Le Voyage en Pruss. Син Люсьєна Луйо, Праведника народів світу.
Уривок з останньої книги Мішеля Луйо Le parapluie bleu.
Текст публікується одночасно з польським щомісячником «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту, реалізованого разом з Інститутом національної пам’яті Польщі.
