Польща
Як вибратися з пастки?

У середині XVIII ст. Польсько-Литовська Річ Посполита Обох Народів опинилася в пастці, яку сьогодні важко пояснити іноземцям.

Устрій цієї держави, широко відомий як «золоті вольності», базувався на вільних виборах королів та принципі одностайності в Сеймі (liberum veto). Ця система передбачала, що формально рівні представники шляхти обирали найкращого кандидата на трон, а в найважливіших питаннях повинні були приймати одноголосні рішення. Проте практика правління в Речі Посполитій була дедалі більш віддаленою від цього ідеалу, оскільки моральний дух шляхти, який був на висоті ще в XVII ст., поступово погіршувався. Найбагатші зі шляхтичів, магнати, купували голоси депутатів і, не зумівши домовитися про кандидата серед власної групи, вони шукали претендентів на варшавський трон за кордоном. Принцип liberum veto, властивий для таких питань, як національний інтерес, мав застосовування в практиці законотворення. Щоправда, існував інститут конфедерації, тобто прийняття законів більшістю голосів, але для його застосування потрібна була згода сеймових депутатів. Утворилося порочне коло законодавчого паралічу. «Золоті вольності» були гордістю шляхти й водночас чудовим інструментом втручання сусідніх наддержав: Австрії, Пруссії та Росії, які домовлялися між собою, хто повинен правити в Речі Посполитій. За часів правління саксонських королів, Августа II та Августа III, обраних під тиском цих наддержав, були спроби протистояти їхній волі, але результатом цього стали дві громадянські війни, в яких Станіслав Лещинський, кандидат, підтриманий Швецією та Францією, змушений був визнати поразку на полі бою і залишити країну. Ситуацію погіршувало розміщення російських військ на території Речі Посполитої, які не залишили її після Великої Північної війни (1700–1721 рр.), і «німий» сейм 1717 р., який під тиском Росії обмежив чисельність польської армії до 24 тис. солдатів.

Єдиним шансом вийти із цього глухого кута був конвокаційний сейм, скликаний перед виборами короля, під час якого було визначено кандидатів, названо вимоги, яким вони повинні відповідати, та принципи голосування більшістю голосів. Такий сейм міг прийняти конституцію більшістю голосів, без можливості його зриву одним голосом. У другій половині XVIII ст. серед шляхти зросло усвідомлення необхідності зміни державного устрою, але прибічники реформ не бачили можливості звільнення країни від російського протекторату, а антиросійське угрупування, очолюване іншою групою магнатів, опиралося на консервативну шляхту, що підтримувала «золоті вольності». У 1764 р. королем обрали російського кандидата Станіслава-Августа Понятовського. Перша спроба використати ослаблення Росії війною з Туреччиною в 1768 р. закінчилася поразкою антиросійського угрупування у формі так званої Барської конфедерації та першим поділом Речі Посполитої трьома сусідніми державами в 1772 р.

Другий шанс створила чергова російсько-турецька війна, що спалахнула в 1787 р. Король Станіслав Август отримав дозвіл цариці Катерини на скликання чотирирічного сейму (1788–1792). Він став ареною боротьби численних партій – від прибічників повної залежності від Росії, через різні фракції республіканців, у більшій чи меншій мірі зацікавлених у реформуванні державного устрою, аж до радикалів, які прагнули його зміни та незалежності від сусідніх наддержав. Завдяки ослабленню Росії реформаторам вдалося привести до прийняття принципу конвокаційного сейму, але досягти системного консенсусу було дуже важко аж до додаткових виборів 1790 р., коли кількість депутатів Сейму подвоїлася. З огляду на англо-прусський союз проти Росії реформатори заручилися підтримкою Пруссії у проведенні реформ, а завдяки хитрій процедурі прискорення сеймових нарад, у зв’язку з Великодньою перервою, їм вдалося прийняти Конституцію 3 травня 1791 р., підписану також королем.

Конституція 3 травня – перша на європейському континенті – запровадила спадкову конституційну монархію, позбавила безземельну шляхту виборчого права, частково зрівняла особисті права міщан та шляхти, скасувала liberum veto та обмеження чисельності армії, а також взяла селян під захист держави. Ці досить помірні зміни були виразом рішучості та здатності національної еліти захищати інтереси держави. Вони фактично були революцією, оскільки звільнили Річ Посполиту з пастки державного устрою. Конституція була настільки небезпечна для Росії та її прибічників у Речі Посполитій, що вони створили в Петербурзі конфедерацію, яку проголосили в Тарговиці, до якої приєднався король, а її прихильники за допомогою російських військ скасували конституцію та здійснили другий поділ Речі Посполитої. Прусські гарантії виявилися фіктивними, і в 1795 р., після придушення Росією повстання під проводом Тадеуша Костюшка, три сусідні наддержави ліквідували залишки Речі Посполитої.

Отже, цілковито вибратися з пастки не вдалося. Польський історик Ігнаци Хшановський порівняв падіння Речі Посполитої із ситуацією, в яку потрапила хвора людина: вона пройшла ефективне лікування, але перед тим, як встала з ліжка, її вбили сусіди, щоб пограбувати її майно. Австрія, Пруссія та Росія вчинили безпрецедентний злочин, і протягом наступних десятиліть вони докладали всіх зусиль, щоб це приховати, закріплюючи в міжнародній громадській думці переконання про те, що поляки не можуть здійснювати управління державою і самі призвели до катастрофи. Ця спотворена версія історії донині побутує серед різних представників міжнародної громадської думки.

Автор: професор Войцех Рошковський

Текст публікується одночасно з польським місячником «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту, реалізованого з Інститутом національної пам’яті та польською транснаціональною корпорацією KGHM

Схожі публікації
За словами Кароля Навроцького, агресія СРСР 17 вересня 1939 року доповнила злочинну політику Сталіна проти Польщі і розпочала радянську окупацію країни на наступні 50 років.
Церемонія початку відбудови Королівського замку у Варшаві відбулася попри заборону комуністичної влади, яка не хотіла проводити її у день, що нагадує про дату агресії СРСР проти Польщі у 1939 році.
У Варшаві відбулася міжнародна дискусія під назвою «Польща та Україна у 30-х і 40-х рр. ХХ ст. – 25 років архівно-історичної співпраці».
Відповідно до рішення польського Сейму 2021-й проголошено Роком Станіслава Лема.
20 років тому сталися найжахливіші терористичні акти в історії людства.
Учора, 5 вересня, в Королівських садах відбувся ювілейний пікнік, присвячений 50-річчю відбудови столичного Королівського замку.
У польській столиці відбулися заходи з нагоди Дня ветерана боротьби за незалежність Польщі. Це свято відзначають у день початку Другої світової війни.
У Польщі відзначають 82-гу річницю початку Другої світової війни ‒ найбільшої та найкривавішої війни в історії людства. Головні заходи відбудуться сьогодні у Гданську.
25 серпня 1991 р. декларація про суверенітет Білорусі набула юридичної сили. Незалежні та демократичні кола визнають цей день ключовою датою білоруської державності. Білоруська влада сьогодні не відзначає цю річницю.