Чи піддадуться Київ і Захід, передусім США, на провокації та спектакль Москви, що розігрує Путін навколо кордонів України?

Перш ніж росіяни напали на Грузію в серпні 2008 р., вони протягом багатьох тижнів влаштовували незначні та нешкідливі на вигляд військові інциденти на кордоні Південної Осетії, Абхазії та узбережжі Чорного моря. Про те, «що грузинський урок говорить про ігри в Україні», пише Збіґнєв Парафіанович на шпальтах Dziennik Gazeta Prawna.

Як нагадує автор, американці, які тоді підтримували і консультували Міхеїла Саакашвілі, добре усвідомлювали той факт, що все це робиться задля того, щоб змусити емоційного і часто некерованого президента Грузії реагувати гостро. Найкраще – це мали бути якісь різкі дії проти цивільного населення, щоб виправдати необхідність «принести мир» у регіон, залитий кров'ю.

Немає двох однакових воєн, як зауважує публіцист. Однак завжди шукають претекст, щоб їх розпочати. Як пише автор, якщо нинішні переміщення російських військ навколо українських кордонів, на Донбасі та в Криму, перетворяться у відкритий конфлікт, то світ, швидше за все, спочатку почує про «злочин, скоєний українськими націоналістами». І саме цього сьогодні, за словами Парафіановича, бояться польські військові та дипломатичні кола.

«Це варіант, при якому Росія буде перекручувати сценарій з виною чи принаймні співучастю українців. І Захід почне вірити в це (особливо Франція та Німеччина), оскільки насправді хоче вірити цьому. Буквально декілька днів тому, після російсько-німецьких переговорів щодо ситуації на Донбасі, в німецьких документах з’явилося скандальне положення, яке симетрично просило обидві сторони не створювати напруженості. Ніби забуваючи, що Україна на Донбасі вдома і захищає свою територію, а не діє як агресор», – підкреслює автор статті.

Парафіанович зауважує, що влада в Києві при цьому робить багато, аби не піддатись провокаціям. У районі так званої лінії розмежування розгорнуті регулярні підрозділи.

Він зауважує, що після вторгнення у Грузію у 2008 р. і поразки Саакашвілі, у якого тоді здали нерви, військові та спецслужби НАТО назвали російську тактику PDE (провокація, обман, захоплення).

«Те, що ми спостерігаємо сьогодні навколо України та в Україні, є подібним. І влада у Києві, і Захід, особливо американська адміністрація, провокуються. У театрі, який готують росіяни, кожен має свою роль. Те, чи не відбудеться цей спектакль за правилами, запропонованими Путіним, багато в чому залежить від неросійських акторів. Якщо дозволять себе спровокувати і не побачать підступу, вони опиняться в пастці. Пастці «визволення» України від влади «фашистського режиму» миролюбною Росією», – застерігає Парафіанович.

На завершення автор нагадує, що у квітні 2008 р., незабаром після саміту НАТО в Бухаресті, на якому було вирішено, що Грузія має шанс на План дій щодо членства в НАТО, – російський генерал і тодішній командувач Північно-Кавказьким військовим округом (нині Південний військовий округ) Олександр Баранов заявив, що його сили відповідають за підтримку миру в регіоні. У липні 2008 р. відбулися маневри на Кавказі. Після цього відбувся плавний перехід до вторгнення. Подібно і сьогодні. Росія, можливо, не в змозі дозволити собі велику операцію. Але корекцію кордонів навколо сепаратистських республік для подальшого послаблення України – так.