В містах розпадається майже кожне друге подружжя.
В 2016 році розлучилося аж 64 тис. пар, а ще 1,7 тис. подружніх пар за рішенням суду живуть окремо. І хоча кількість розлучених пар стала меншою на 3 тис., ніж у 2015 р., про покращення ситуації говорити не доводиться. Адже так званий коефіцієнт розлучень, тобто кількість розлучень на 1000 новоукладених подружь, залишився практично без змін.
Значно частіше розпадаються подружжя в місті, ніж у селі. «У місті розлученням закінчується 44 % подружь, тоді як у селі 22,7 %», – говорить професор Пйотр Шукальський, демограф з Лодзького університету, автор останнього звіту про розлучення.
На думку професор Еви Будзинської, сімейного соціолога із Сілезького університету, з багаторічних досліджень видно, що найчастіше розлучаються подружжя з сімейним стажем від п’яти до дев’яти років.
«Часто розлучаються теж люди, в яких вже виросли діти. Наприклад, чоловік покидає дружину і йде до молодшої партнерки. Часто це відбувається навіть після 20 років спільного життя», – говорить професор Будзинська.
У випадку сімей із кількарічним стажем найчастішою причиною розлучень стає так зване «не зійшлися характером». Відповідно зі звітом демографів, через це стається аж 40 % розлучень.
«В минулому справу одруження вирішували родини. Подружжя укладали люди одного матеріального статусу, принципів, які панували в сім’ях, з однаковими системами цінностей. Сьогодні про укладення подружжя вирішують почуття. Однак такої пристрасної любові вистачає тільки на кілька перших років життя. Коли почуття згаснуть, може виявитися, що чоловік та дружина не мають про що говорити і їх нічого в принципі не об’єднує. А від цього – лише крок до розлучення», – пояснює Будзинська.
Заяву про розлучення значно частіше подає жінка – в понад двох третинах випадків це вона іде із заявою до суду.
«Треба однак визнати, що за останнє десятиріччя спостерігається повільне зростання кількості заяв від чоловіків. В 2015 р. їх було вже 33,3 %», – зауважує професор Шукальський.
Зростання ініціативності жінок в розлученнях – це, з одного боку, наслідок укріплення їх позицій у суспільстві, з другого – відсутність суспільного осуду тих, котрі вирішили покинути чоловіка.
«Зараз жінки працюють і, хоч вони заробляють менше за чоловіків, зазвичай мають достатньо коштів, які дозволяють їм жити самостійно. Фінансово незалежні від чоловіків, вони можуть їх покинути, коли ті погано до них ставляться або перестають відповідати їхнім очікуванням», – пояснює професор Збігнев Ненцький, суспільний психолог з Ягеллонського університету.
Також він додав, що для жінок стимулом стало переконання, що людина повинна за всяку ціну шукати свого щастя.
«І якщо один чоловік їх не влаштовує, вони переконані, що повинні шукати те, що їм треба, в іншому шлюбі», – каже Ненцький.
Значно менше значення мають на даний момент так звані жорсткі причини розлучень. Наприклад, зрада була причиною розпаду менш ніж кожного четвертого подружжя. Ще рідше причиною для розлучення був алкоголізм (11,5 тис. розлучень) або непорозуміння, пов’язані із фінансами (5 %).
Не всюди в Польщі однаково легко чоловік та жінка приймають рішення про розлучення. В 2015 р. найчастіше розпадалися подружжя у Мазовецькому та Сілезькому воєводствах.
«Загалом, південно-східна частина Польщі (Підкарпаття, Малопольща, Свєнтокшиське воєводство, Люблінщина) відзначаються найменшою кількістю розлучень, а території колишніх Повернених земель (західні та північні регіони, які були повернені Польщі на підставі рішень Потсдамської конференції – МІ) мають найвищі показники», – звертає увагу професор Шукальський.
Це означає, що там, де проживають люди, які частіше сповідують традиційні цінності, розлучень менше. «Глибоко віруючі люди від самого початку подружжя дивляться на свій сімейний зв’язок як на спільноту. Таке ставлення до подружжя сприяє його міцності», – підсумовує професор Будзинська.
Джерело: Rzeczpospolita