Видатний польський воєначальник Владислав Андерс створив у Радянському Союзі армію поляків, звільнених із радянських в’язниць та таборів.
50 років тому, 12 травня 1970 р., помер генерал Владислав Андерс – видатний польський воєначальник, колишній радянський в’язень та засновник Польської армії в Радянському Союзі, командир 2-го польського корпусу, який прославився в боях за Монте-Кассіно.
Із лютого до травня 1945 р. був верховним командувачем Збройних сил Польщі. Після війни Андерс залишився в Лондоні, що, зокрема, призвело до позбавлення його польського громадянства комуністичною польською владою. Громадянство було поновлено посмертно в 1989 р. Також посмертно, в 1995 р., він був нагороджений найвищою польською державною відзнакою – орденом Білого орла.
Владислав Андерс брав участь у Великопольському повстанні, згодом у польсько-більшовицькій війні. Під час вересневої кампанії потрапив до радянської неволі. Після його відмови вступити в ряди Червоної армії майже два роки провів у тюрмах. Був звільнений у 1941 р. на основі угоди Сікорського-Майського. У Радянському Союзі Владислав Андерс створив армію поляків, звільнених із радянських в’язниць і таборів. Потім ці солдати приєдналися до 2-го польського корпусу на Близькому Сході. Під командуванням Андерса вони вели боротьбу до кінця війни в Італії, зокрема брали участь у боях за Анкону та Болонью.
Владислав Андерс протягом багатьох років послідовно вимагав розкрити правду про Катинську трагедію. Він був противником Ялтинських домовленостей та засуджував спроби компромісу з комуністами. У 1956 р. Владислав Андерс очолив марш 20 тис. польських емігрантів у Лондоні.
Помер у Лондоні 12 травня 1970 р. Згідно із заповітом, був похований серед солдатів на Польському військовому цвинтарі на Монте-Кассіно в Італії.
Джерело: Українська служба Польського радіо
Фото: Wikimedia/CC
