73 роки тому, 1 лютого 1944 р., солдати спеціального відділу Кедиву (Керування диверсіями – МІ) Головного командування Армії Крайової на Алеях Уяздовських виконали смертний вирок стосовно генерала Франца Кутшери, командира СС і поліції Дистрикту Варшава.
Вирок генералу Кутшеру, якого ненавиділи мешканці окупованої Варшави, виніс начальник Кедиву Головного командування Армії Крайової полковник Август Еміль Фільдорф, псевдо «Ніл». Проведення доручили групі «Агат» (пізніше «Парасоль»).
Франц Кутшера був призначений на посаду начальника СС і поліції Варшавського округу 25 вересня 1943 р. і одразу загострив репресії, якими він хотів зламати варшав’ян. Зросла кількість облав, їхніх жертв перевозили до Пав’яку (в’язниця у Варшаві – МІ), звідки вони потрапляли до концентраційних таборів, або ж розстрілювали в різних місцях Варшави.
Командування підпільників внесло Кутшеру до списку осіб, які підлягають ліквідації. На слід Кутшери, який був дуже добре законспірований, розвідка Армії Крайової натрапила випадково. Александр Куницький «Райський», керівник розвідувальної боївки відділу «Агат», який розробляв Вальтера Штамма, керівника IV відділу Гестапо, часто спостерігав за поліцейською дільницею. Там він помітив появу лімузина з невідомим йому генералом. Відтоді «Райський» відслідковував його приїзди до будинку Гестапо і невдовзі з’ясував, що той проживає на Алеї Руж, 2 і носить прізвище Кутшера. Про своє відкриття «Райський» доповів керівництву Кедиву.
Першу, невдалу спробу проведення акції підпільники здійснили 28 січня 1944 р. Відділ «Лота», розставлений на постах в Алеях Уяздовських, не дочекався, коли проїжджатиме Кутшера.
Наступну акцію запланували на ранок 1 лютого 1944 р. В ній брали участь 12 осіб: Броніслав Пєтрашевич «Лот» – керівник акції, Станіслав Гусковський «Алі», Здзіслав Порадський «Крушинка», Міхал Іссаєвич «Місь», Мар’ян Зенгер «Ціхи» , Хенрик Гумєнцький «Ольбжим», Збігнев Генсицький «Юно, Броніслав Хелльвіг «Бруно», Казімєж Сотт «Сокул», Марія Стипулковська-Хоєцька «Кама», Ельжбєта Дзєнбовська «Девайтіс», Анна Шажинська-Ревська «Ханка».
Норман Дейвіс: «Під кутом планування і зухвалості замах на Кутшеру не поступається замахові на Гейдріха в Празі»
Знак на початок акції, який сигналізував вихід Кутшери з дому на Алеї Руж, дала Марія Стипулковська-Хоєцька «Кама».
«Темно-сталевий опель-адмірал Кутшери звернув на Уяздовські Алеї о 9:06. Перед автомобілем проїхала вантажівка, повна німецьких солдатів. Вздовж вулиці маршував озброєний відділ СС. Про наближення автомобіля умовними знаками просигналізували по черзі три спостерігачки. Через приблизно 140 метрів з-за рогу вулиці Пія ХІ поволі виїхав якийсь автомобіль, який заблокував авто Кутшери. Майже одночасно на тротуар з правої сторони вискочив «Лот» і зблизька всадив цілу чергу зі «стена» у відкрите вікно опеля. З другої сторони прибіг «Крушинка», котрий повторив аналогічні дії. Кутшера конав. На двох нападників посипався град куль з німецьких автоматів. Але таким самим сильним був і град пострілів та гранат з польської сторони – це стріляли замасковані поблизу товариші учасників замаху. Вони тримали вогонь ворога під контролем, коли витягували ранених та сідали до ще двох автомобілів. О 9:08 обидва автомобілі покинули місце операції», – так хід замаху на Кутшеру описує професор Норман Дейвіс у книзі «Повстання’44» у розділі, присвяченому діям польського руху опору перед вибухом Варшавського повстання.
Внаслідок замаху на Кутшеру загинуло четверо його учасників. Генсіцький «Юно» і Сотт «Сокул», оточені німцями на мості Кєрбедзя, коли вони намагалися прорватися до гаражів, скочили до Вісли і загинули у її хвилях. Тяжко поранені Пєтрашевич «Лот» і Зенгер «Ціхи» померли через кілька днів після замаху.
Втрати німців становили п’ятеро вбитими і дев’ятеро пораненими.
Німці, щоб помститися за вбивство Кутшери, наклали на Варшаву 100 млн злотих контрибуції, а через день, 2 лютого 1944 р., в Алеях Уяздовських, 21, поблизу місця проведення акції, розстріляли 100 заручників. Це була одна із останніх публічних страт перед вибухом Варшавського повстання.
Оцінюючи акцію Кедиву від 1 лютого 1944 р. професор Дейвіс писав: «З точки зору планування і зухвалості, замах на бригаденфюрера СС Франца Кутшеру, безсумнівно, нічим не поступається більш відомому замахові на Райнхарда Гейдріха (генерала СС і поліції, керівника Головного управління безпеки Рейху – ред.), який на півтора року раніше був проведений у Празі» (Н. Дейвіс, «Повстання’44»).
Джерело: www.pap.pl
