«Це була людина, яка не вдавала. Його життя було служінням», – говорив про Ришарда Качоровського історик, професор Рафал Хабельський.

Громадський діяч, харцермайстер, комендант хоругви Сірих шеренг, останній президент Республіки Польща в еміграції. 26 листопада 1919 р. в Білостоці народився Ришард Качоровський, людина, біографія якої наповнена символічними датами та подіями.

Засуджений до страти

Ще молодим хлопцем, у 21-річному віці, його арештував НКВС за незалежницьку діяльність на Східних Кресах. Засуджений до страти, він просидів у камері смертників понад три місяці. Потім смертний вирок змінили на 10 років у трудових таборах. Звільнився із якутського табору через кілька місяців завдяки положенням підписаного 30 липня 1941 р. договору Сікорський-Майський. У березні 1942 р. приєднався до армії генерала Андерса, в рядах якої воював під Монте-Кассіно.

Після війни Ришард Качоровський вирішив оселитися у Великобританії. Там вступив на економічний факультет Школи закордонної торгівлі в Лондоні. Вже тоді активно почав займатися громадською діяльністю. У 1967–1988 рр. був керівником Союзу польського харцерства в еміграції.

Несподіване президентство

«Коли здавалося, що політика його омине, у 1986 р. Качоровський увійшов до складу еміграційного уряду і виконував обов’язки міністра у справах Батьківщини. Еміграційний уряд тоді був суто символічним органом», – розповідав професор Рафал Хабельський.

19 липня 1989 р. в Лондоні раптово помирає тодішній президент в еміграції Казімеж Саббат. Того самого дня в Польщі генерала Войцеха Ярузельського обрали президентом ПНР. Трьома днями пізніше, 22 липня, президентом Республіки Польща в еміграції став Ришард Качоровський.

Віддав символи влади

«Я прибув із Лондона до Королівського замку у Варшаві в оточенні своїх бойових товаришів, які боролися за Батьківщину, дійсно вільну і суверенну, істинно демократичну і справедливу до всіх. Я прибув до Польщі, що відроджується, щоби вибраному у вільних виборах президентові Леху Валенсі передати символи влади Другої Речі Посполитої», – говорив Ришард Качоровський 22 грудня 1990 р.

Ришард Качоровський приїхав тоді до Польщі після того, як 50 років провів у еміграції. Попри те, що на момент, коли він сам займав пост президента в еміграції, президентом Польщі став Ярузельський, дійшов висновку, що це не був іще відповідний момент для розпуску уряду в Лондоні. Символи влади Качоровський передав лише після вільних президентських виборів.

«Ми знаємо, що надходять часи ще одного важкого випробування, ми повинні подати один одному руки і пам’ятати, що немає альтернативи для надії. Наш народ приречений на власні сили і я вірю, що милостивий Бог нам допоможе», – продовжував свою промову Ришард Качоровський.

Проста людина

Ришард Качоровський ніколи не висувався на перший план. У його роботі на першому місці завжди була Польща. Він підкреслював, що патріотизм не залежить від місця проживання і навіть у еміграції неможливо поміняти польську душу на іншу.

«Він був передусім харцером. Це було видно з його випрямленої постави, у його способу висловлюватися, у зав’язуванні відносин – дуже простих і відкритих», – говорить Малгожата Птасінська з Інституту національної пам’яті Польщі.

Ришард Качоровський загинув 10 квітня 2010 р. під Смоленськом, коли летів на відзначення 70-ї річниці Катинського злочину. «Місце його смерті стало своєрідним увінчанням його політичної біографії», – підсумував професор Рафал Хабельський.

Джерело: Polskie Radio