Від загадкових міст, прихованих у густих джунглях, до розшифровки стародавніх сувоїв за допомогою штучного інтелекту – такими є цьогорічні ключові археологічні відкриття за версією National Geographic.
Журнал стверджує, що сучасні відкриття в галузі археологіії ідеально демонструють, як сучасні та традиційні методи доповнюють одне одного.
Багато важливих археологічних відкриттів останнім часом були зроблені завдяки дослідженням уже відомих артефактів і людських останків із використанням нових технологій. Цей рік не став винятком. У 2024 р. сучасні методи, як-от аналіз ДНК і технологія дистанційного зондування, розкрили нові дані про існування давніх культур і соціальних структур. Хоч археологія продовжує розвиватися завдяки передовим технологіям, розкопки таки залишаються основним методом отримання нової інформації.
Ось деякі з найважливіших археологічних відкриттів, зроблених протягом останніх 12 місяців.
Технологія LiDAR виявляє приховані міста у всьому світі
Пристрої типу LiDAR (Light Identification, Detection and Ranging) використовують технологію, яка полягає у випромінюванні лазерних імпульсів із передавача, закріпленого, наприклад, під літаком. Таким чином вимірюється протяжність сигналів, що повертаються після відбиття від перешкод. Простіше кажучи, це лазерний сканер. Хоч ця технологія існує десятиліттями, її здатність виявляти великі структури під шарами рослинності та картографувати мінімальні зміни стародавніх ландшафтів останнім часом здійснила революцію в археології.
Використовуючи невеликий літак з обладнанням LiDAR, археологи можуть відскановувати великі території. Ця технологія виявилася особливо корисною для дослідження структур під густими джунглями Центральної та Південної Америки. Цьогорічні знахідки стосуються поселення майя в Кампече в Південній Мексиці, садів, доріг і річок в еквадорських вічновологих лісах Амазонії, стародавніх руїн на острові Тонга в Тихому океані та залишків двох середньовічних міст уздовж Шовкового шляху в Узбекистані.

Одне з міст на Шовковому шляху, виявлене за допомогою технології LiDAR. Фото: SAIElab/J.Berner/M.Frachetti
Гробниці, амулети та інші знахідки в Єгипті
Дослідженню єгипетських артефактів також сприяв розвиток сучасної археології. Вчені продовжують розкопки в країні фараонів. Цього літа вони повідомили про відкриття 33 гробниць у Південному Єгипті та 63 – у дельті Нілу. В них були віднайдені вражаючі золоті амулети, монети й кераміку. Багато нових знахідок, віком приблизно 2 тис. років, належать до пізніших періодів історії Єгипту. Науковці сподіваються, що ці знахідки більше розкажуть про поховальні традиції древнього Єгипту.
Окрім того, вчені виявили давно зниклий рукав Нілу, який тисячі років тому використовувався для перевезення каменю для будівництва пірамід у Гізі.
Пустельна гробниця в Петрі
Одним із найбільших відкриттів цього року стало віднайдення 12 скелетів у гробниці під так званою скарбницею фараонів у Петрі – пустельному археологічному комплексі в Йорданії. Тепер археологи вважають, що семітські кочівники, відомі як набатейці, почали ховати своїх померлих у Петрі в IV ст. до н. е. У II ст. до н. е. Петра стала столицею набатейців, а складна система цистерн забезпечувала її водою.
Аль-Хазнe або скарбниця є лише одним із багатьох фасадів, висічених у скелях стародавньої Петри. Фото: Muhammed Muheisen, Nat Geo Image Collection
Вирізьблені в скелях колони найвідомішого набатейського храму Аль-Хазне є найбільш впізнаваною пам’яткою Петри. Назва храму, що в перекладі з арабської означає «скарбниця», походить від легенди, згідно з якою велика урна над фасадом приховувала коштовний скарб. Хоч легенда виявилася неправдивою, археологи зазначають, що гробниця під Аль-Хазне є безцінною знахідкою, яка допоможе більше дізнатися про цю давню цівілізацію.
Штучний інтелект розшифровує сувої, спалені Везувієм
У лютому вчені заявили, що використали штучний інтелект для розшифровки частини сувою, обвугленого 2 тис. років тому під час виверження Везувію в 79 р. н. е. Це ж виверження знищило місто Помпеї. Сувій є одним із приблизно 1800 папірусних сувоїв, знайдених у XVIII ст. серед руїн Геркуланума – стародавнього римського міста, розташованого за кілька кілометрів від Помпеїв, яке було знищене хмарою вулканічного попелу, каміння й газу.
Фото: EduceLab/University of Kentucky
Виверження обвуглило сувої, й довгий час вважали, що вони непридатні для прочитання. Сьогодні ж науковці просканували один із цих сувоїв за допомогою рентгенівських променів і використали штучний інтелект для розшифровки виявленого тексту. Попередні результати виявили 15 колонок тексту й понад 2 тис. символів. Це, ймовірно, роздуми учня грецького філософа Епікура про те, як насолоджуватися життям.
Найстаріше в світі сідло
Сідло віком 2700 років було знайдено в похованні жінки на цвинтарі Янхай на краю пустелі Такла-Макан у Північно-Західному Китаї. Хоч люди приручили коней за тисячі років до цього, стародавні зображення показують, що зазвичай їх об’їжджали без сідла або з використанням якогось килимка чи ковдри.

Фото: Patrick Wertmann
Сідла стали пізнішим винаходом, який дозволяв вершникам подорожувати на довші відстані, не травмуючи себе й коней. Вчені вважають, що верхова їзда поширилася в Китаї з північних районів Центральної Азії. Таким чином сідло з Янхая стало найдавнішим серед археологічних знахідок. Воно виготовлене зі шматків шкіри, зшитих разом і наповнених соломою та шерстю тварин. Такі предмети, зазвичай, швидко розкладаються, але сухий клімат посприяв його збереженню.
Нефритова маска та знахідки з гробниць майя
Декоративна нефритова маска, створена зі шматків нефритового каменю з мушлями замість очей, була знайдена в гробниці царя майя в Чочкітамі у Гватемалі. Використовуючи вуглецевий аналіз фрагментів кісток і смоли для пахощів, науковці змогли датувати поховання 350 р. н. е. Дослідники припускають, що вона зображає бога грози. Такі маски часто використовували під час поховань членів королівських родин майя.

Фото: National Geographic
Інші цьогорічні знахідки майя стосуються результатів генетичних аналізів людських останків, віднайдених поблизу стародавнього міста Чичен-Іца в Мексиці, а також у Гватемалі.
Походження вівтарного каменя зі Стоунгенджа
Неолітичний мегаліт Стоунгендж у Південно-Західній Англії вперше здобув славу ще в середньовіччі, але нові технології розкривають більше деталей про його будівництво. У серпні вчені виявили, що вівтарний камінь, розташований поблизу центру конструкції, зроблений із пісковика, що походить із Шотландії – за сотні кілометрів від рівнини Солсбері, де сьогодні стоїть Стоунгендж.
Таке транспортування мегаліта було назвичайним досягненням прибилзно 4600 років тому. Він важить понад шість тонн, а будівельники, ймовірно, не використовували коліс для його переміщення.
Попередні дослідження показали, що велетенські вертикальні камені з сарсену в основному колі були вирізані з місцевого пісковика, але менші камені привезли з Південно-Західного Уельсу, розташованого за понад 100 км. Найдавніші елементи Стоунгенджа датуються мають приблизно 5 тис. років. Науковці вважають, що спочатку в Стоунгенджі ховали померлих, але згодом протягом тисячоліть його перебудовували й змінювали призначення комплексу.