У 2020 р. кількість польських родин, які живуть в умовах крайньої бідності, зросла порівняно з попереднім роком. Про це повідомило Головне статистичне управління РП.
З 2016 р. зростає також частка дітей та людей похилого віку, які живуть в умовах крайньої бідності.
У серпні сенатор Кшиштоф Брейза подав запит до Головного статистичного управління щодо інформації про масштаби поширення крайньої бідності серед дітей і людей похилого віку в Польщі у 2016‒2020 рр.
У відповідь на запит Головне статистичне управління повідомило, що кількість родин, які живуть у бідності, зросла з 4,9 % у 2016 р. до 5,2 % у 2020 р. Зріс і показник крайньої дитячої бідності – з 5,8 до 5,9 %, а також показник бідності серед людей похилого віку, тобто у віці понад 65 років – з 3,4 до 4,4 %. За цей період найгірші показники були у 2018 р., коли 5,4 % сімей та 6 % дітей жили в злиденних умовах.
Головне статистичне управління повідомило, що показник поширення бідності – це відсоток осіб у домогосподарствах, де рівень видатків нижчий, ніж прийнята межа бідності. Основою для визначення межі крайньої бідності є прожитковий мінімум, який встановлюється Інститутом праці та соціальних проблем. Категорія прожиткового мінімуму визначає дуже низький рівень задоволення потреб. Споживання нижче цього рівня ускладнює фізичне виживання і становить загрозу для психофізичного розвитку людини. Розрахунки були зроблені на основі результатів аналізу бюджетів домогосподарств.
