«Усупереч критиці, результат останньої революції не такий і поганий. Відбулося чимало безповоротних змін».
«Наївно очікувати, що Україна зміниться протягом кількох років. Ми не дивимося на процес змін у цій країні через польські окуляри», – каже PAP доктор Павел Коваль з Інституту політичних досліджень Польської академії наук, підсумовуючи дослідницький проект «Три революції».
«Три революції» – це міжнародний дослідницький проект, присвячений аналізу українських маніфестацій і протестів трьох останніх десятиліть: Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідності. Підсумуванням проекту став дводенний симпозіум «Три революції – портрети України», що у вівторок і в середу тривав у Європейському колегіумі в Натоліні у Варшаві.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У ВАРШАВІ ПРОЙШЛА АКЦІЯ ПРОТИ АНЕКСІЇ КРИМУ І РЕПРЕСІЙ ЩОДО КРИМСЬКИХ ТАТАР
АНДЖЕЙ ТАЛАГА: «УКРАЇНА – МЕЖІ ДОПОМОГИ»
ТРИСТА ДОЛАРІВ ЗА АНТИУКРАЇНСЬКЕ ВІЧЕ. ЗРАДНИКИ ПОЛЬЩІ НА ПОВІДКУ В КРЕМЛЯ
ГЛІНСЬКИЙ: «ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ БАГАТЬОМ НЕВИГІДНА»
РОЗДІЛЯЙ І ВОЛОДАРЮЙ
ЕКСПЕРТ: «У ПОЛЬСЬКОМУ ІНТЕРЕСІ – СИЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНЦІВ»
ДЕРА: «РОСІЯ НАМАГАЄТЬСЯ РОЗІГРАТИ КАРТУ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ СТОСУНКІВ»
«Три українські революції – це не точки на часовій осі, а чергові етапи процесу змін, що тривають у цій країні», – вважає співкерівник проекту, доктор Павел Коваль. На його думку, в Україні трансформація триває значно довше, ніж у Польщі, бо це значно складніший процес. Коваль підкреслив, що тут ідеться про об’єднання країни, розділеної на сім, а може й на вісім регіонів, що відрізняються один від одного, зокрема, своїми політичними традиціями. «Україна також значно більш релігійно, мовно та етнічно різноманітна, ніж Польща. Це все призводить до того, що викликом є не лише системна трансформація, але і об’єднання держави», – розповів він.
«Після Євромайдану виникло очікування, що Україна зміниться за два-три роки. Це, однак, дуже наївно. Треба приготуватися до довшого процесу», – підкреслив він. На його думку, поляки, «дивлячись на Україну через польські окуляри», очікували швидких реформ. Проте, як зазначає дослідник, Польща не мала проблем із внутрішніми поділами в країні. «Ми повинні, радше, дивитися на об’єднання Італії або Німеччини. Це були процеси, що тривали десятки років. Так буде і з Україною», – заявив він.
У своїй трансформації українці мають зіткнутися зі складнішими питаннями, ніж ті, що мали вирішувати поляки. За його словами, проблемами, що в такому масштабі ніколи не були відомими в Польщі, є корупція, олігархізація державного життя, тиск із боку Росії. Дослідник додав, що зовнішня підтримка змін в Україні набагато слабша за ту, що її отримала Польща. Також в Україні глибоко вкорінені радянські традиції. «Беручи все це до уваги, потрібно сказати, що спроможність до мобілізації українського суспільства дивовижна», – сказав Павел Коваль.
Дослідник захищав здобутки українських протестів 2013–2014 рр. «Усупереч критиці, результат останньої революції не такий і поганий. Відбулося чимало безповоротних змін», – вважає він. Згідно з його оцінкою, цілком імовірно, що протягом найближчих років вже не буде потреби в зміні українських політичних еліт за допомогою вуличних протестів, бо Україна увійде на шлях змін унаслідок еволюції, а не революції.
«Революції останніх трьох десятиліть – це також вінець формування політичної нації», – вважає Коваль. Величезне значення тут має чітке визначення супротивника, котрим є Росія. «Можна сказати, що президент Росії Володимир Путін, парадоксально, стає засновником сучасної України, оскільки завдяки його політиці українці проти когось мобілізуються, а це натуральний спосіб формування народів», – сказав політолог, згадуючи про конфлікт у Східній Україні, починаючи з анексії Криму у 2014 р.
Джерело: Polskie Radio dla Zagranicy
