«Втеча Вітольда Пілецького з концтабору «Аушвіц-Біркенау» дала можливість розповісти світу про масштаб злочинів у німецьких таборах смерті», – вважає історик, професор Вітольд Становський.
77 років тому, в ніч з 26 на 27 квітня 1943 р., ротмістр Польського війська Вітольд Пілецький разом з двома іншими в’язнями Яном Редзеєм та Едвардом Цесєльським організував втечу з табору смерті.
Польський історик нагадує, що у вересні 1940 р. Вітольд Пілецький добровільно здався німцям з метою потрапити в концтабір «Аушвіц-Біркенау». Тут Пілецький став організатором підпільного руху, а також висилав звіти про побачене на місці.
«У жовтні 1940 р. він вислав перший звіт про нелюдські умови життя в’язнів та їхню невільничу працю в концтаборі. У березні 1941 р. цей звіт потрапив до Лондона, в руки польського уряду у вигнанні. Важливою є теж його діяльність на місці – Пілецький організував та розвивав підпільну діяльність в’язнів, а також мережу взаємодопомоги».
У 1943–1944 рр. Вітольд Пілецький служив у 3-му відділі Головного командування Армії Крайової, у 1944 р. він брав участь у Варшавському повстанні. У 1944–1945 рр. він був у німецькому полоні, згодом служив в Армії Андерса в Італії. У жовтні 1945 р., за особистим наказом генерала Владислава Андерса, Вітольд Пілецький повернувся до Польщі, де збирав інформацію про солдатів АК, ув’язнених у таборах НКВС на території Польщі.
У 1947 р. Вітольда Пілецького було арештовано. Комуністична влада Польщі оскаржила Пілецького у шпигунстві та засудила до смертної кари, яку було виконано 25 травня 1948 р. Останки Вітольда Пілецького не знайдено досі.
Джерело: Українська служба Польського радіо