80-річчя Sonderaktion Krakau – спеціальної акції проти польської інтелігенції

80-річчя Sonderaktion Krakau – спеціальної акції проти польської інтелігенції

80 років тому, 6 листопада 1939 р., німці обманом зібрали краківських науковців у Collegium Novum Ягеллонського університету, після чого арештували їх та вивезли у концтабори. Sonderaktion Krakau – це один із найбільш драматичних кроків проти польської інтелігенції.

Тодішній ректор Ягеллонського університету Тадеуш Лер-Сплавінський на прохання штурмбанфюрера СС Бруно Мюллера запросив професорів на 12.00 до аудиторії № 66 імені Миколи Коперника в Collegium Novum (сьогодні зала № 56 імені Юзефа Шуйського). Вчені мали слухати лекцію командира СС про ставлення Третього Рейху та націонал-соціалізму до питань науки та вищої освіти.

Як пишуть Антоні Яцковський та Ізабела Сол’ян у статті «Sonderaktion Krakau», опублікованій у журналі Ягеллонського університету «Alma Mater», «ректор, ймовірно, вірив, що лекція Мюллера означає остаточну згоду окупаційної влади на відкриття університету, тому закликав працівників масово взяти участь у цій зустрічі. Звернення було почуте, і зібралися майже всі викладачі, багато інших працівників, а також представники Гірничої академії та Торгової академії».

Замість анонсованої лекції в Collegium Novum вчені почули: «Шановні панове, я зібрав вас, щоби сказати, що Краківський університет завжди був осередком антинімецьких настроїв і в такому неприязному дусі виховував молодь [...]. Тому вас арештують та відправлять у табір». (Анджей Хвальба «Краків у 1939–1945 рр.»)

Будівля Collegium Novum ще до лекції була оточена СС. Зібраних професорів, за словами Яцковського та Сол’ян, жорстоко, часто із застосуванням фізичного насильства, завантажили в поліцейські фургони. Загалом нацисти заарештували 183 професорів та викладачів краківських університетів, 155 – із Ягеллонського університету, 22 – із Гірничої академії та трьох – із Торгової академії. «До табору вивезли цілу групу професорів, доцентів та асистентів Ягеллонського університету та Гірничої академії», – пишуть автори статті в «Alma Mater».

Арештовані спочатку потрапили до в’язниці на Монтелюпіх, потім до казарми 20-го піхотного полку на вулиці Мазовецькій, а пізніше до в’язниці у Вроцлаві. Тим часом внаслідок акції польського Червоного Хреста було звільнено понад десяток арештованих, зокрема юриста Фридерика Золля та українських професорів. 27 листопада в’язнів перевезли до концтабору Заксенхаузен поблизу Берліна.

Під час арешту в Кракові керівник Головного управління населення та соціального захисту населення уряду Генерального губернаторства, доктор Фріц Арльт запропонував трьом науковцям – Казімєжу Столихві (антрополог), Єжи Смоленському (географ) та Казімєжу Добровольському (соціолог, етнолог) – свободу взамін на підписання декларації про відмову від політичної діяльності та згоду працювати на німців. Усі професори відмовились.

Метою Sonderaktion Krakau було знищення польської інтелігенції та освіти. 6 листопада 1939 р. стало, за словами історика, професора Анджея Хвальби, символічною датою. «Арешт був прецедентом і, як виявилося, початком тернистого шляху польської інтелігенції та творчих кіл під час окупації, а не – як багато хто думав – поодиноким випадком. Тоді було винесено вирок не лише університету, а всій польській вищій та середній освіті», – зазначає професор.

Як було написано в «Alma Mater», міжнародне середовище не було байдужим до акції, проведеної у Кракові. Sonderaktion Krakau обговорювали у пресі по всьому світу. Інтелектуали та вчені з нейтральних країн, зокрема зі США, Швеції, Швейцарії, Іспанії та Югославії, не погоджувалися з діяльністю німців. Протестували також німецькі союзники – угорці та італійці. За ув’язнених заступилися Беніто Муссоліні та Ватикан – Папа Пій XII отримав список ув’язнених. Із нацистською акцією не погодилися німецькі вчені, особливо славісти.

Внаслідок міжнародного розголосу німці звільнили частину полонених із табору Заксенхаузен. Це був єдиний такий випадок в історії німецьких концтаборів. 8 лютого 1940 р. із табору було звільнено 102 в’язні, віком після 40 років. Перед звільненням вони були змушені письмово відмовитися від своїх професій. Інших професорів перевезли до інших таборів, зокрема до Дахау (4 березня 1940 р.). Потім їх частково звільняли. (PAP)

Джерело: Dzieje.pl