Польща
30 років тому вийшов перший номер «Gazeta Wyborcza»

«Gazeta Wyborcza» була створена в результаті домовленостей, укладених на круглому столі. 8 травня 1989 р. в першому номері газети з’явилися слова Леха Валенси: «Без солідарності немає свободи».

«Gazeta Wyborcza» може вважатися одним із символів Третьої Речі Посполитої. Вона була створена в результаті домовленостей, укладених на круглому столі, згідно з якими сторона опозиції та «Солідарності» отримала від влади Польської Народної Республіки право видавати щоденну газету. Головним редактором Лех Валенса призначив Адама Міхніка, одного з головних переговорників зі сторони «Солідарності».

Перший номер «Gazeta Wyborcza» вийшов 8 травня 1989 р. Назва була пов’язана з тим, що газета мала бути перш за все своєрідним виборчим бюлетенем «Солідарності» до виборів 4 червня 1989 р., який мав компенсувати вплив інформаційної політики влади, яка тоді тримала в руках весь інформаційно-пропагандистський апарат.

Після виборів 4 червня керівництво газети вирішило зберегти видання – щоденна газета вирішила завоювати значну позицію на ринку. Крім того, як аргументували її керівники, назва «Wyborcza» є виправданою, тому що в демократії необхідно постійно робити певні вибори.

Незважаючи на те, що видання виходило під егідою громадського комітету «Солідарність», його видавцем спочатку була компанія «Агора», формальними засновниками якої були опозиційні органи (зокрема, Збігнєв Буяк). Редакційна група складалася із журналістів підпільної преси 1980-х рр., перш за все видання «Tygodnik Mazowsze». Це стало причиною перших конфліктів навколо «Gazeta Wyborcza» – частина середовищ «Солідарності» та підпілля вважали, що редакція представлена лише однією фракцією опозиції, що походить із колишнього лівого крила Комітету суспільної самооборони «КОР».

Після виборів 4 червня «Gazeta Wyborcza» й особисто Міхнік вперше зіграли роль творця політичного життя. 3 липня 1989 р. на сторінках газети був опублікований знаменитий текст «Ваш президент, наш прем’єр», у якому Міхнік вперше сформулював постулат про те, що Польська об’єднана робітнича партія має поділитися владою. Цей постулат пізніше був реалізований, коли Войцех Ярузельський став президентом Польської Народної Республіки, а Тадеуш Мазовецький – першим некомуністичним прем’єром.

Коли в 1990 р. почалася «війна на верхах» і поділ у таборі «Солідарності», «Gazeta Wyborcza» підтримала Тадеуша Мазовецького і виступила проти президентських амбіцій Леха Валенси. Вона заплатила за це остаточним розривом із «Солідарністю» і позбавленням права використовувати логотип профспілки на обкладинці.

Після цих виборів була створена нова група – Демократичний союз на чолі з Тадеушем Мазовецьким, який згодом програв на президентських виборах. Це було формування, найближче до «Gazeta Wyborcza», тому щоденне видання підтримувало його на наступних виборах.

Однак неприязнь газети викликав уряд Яна Ольшевського, сформований після перших демократичних виборів 1991 р., особливо пропозиції щодо декомунізації та люстрації. Негативно теж була оцінена реалізація тодішнім главою МЗС Антонієм Мацеревичем люстраційної постанови Сейму 4 червня 1992 р.

«Gazeta Wyborcza» послідовно утримувала антилюстраційну лінію протягом наступних років, про що найкраще свідчить спротив редакції та Міхніка проти прийняття в 1998 р. закону про Інститут національної пам’яті.

Із самого початку «Gazeta Wyborcza» здійснювала політичну, культурну та цивілізаційну місію, яка полягала в прищепленні полякам цінностей, таких, як повага до прав меншин, боротьба з антисемітизмом і зневага до всіх видів шовінізму. Прагнення редакції, однак, полягало в тому, щоб з одного боку стати посередником між особами, що пропагували її цінності (у 2003 р. до назви додано гасло «Нам не байдуже»), а з другого – бути моделлю для наслідування журналістів, що лише вчилися демократії; зразком незалежної газети у вільній країні.

У 2001 р. було оприлюднене агентурне минуле журналіста видання Леслава Малешка. Коли він визнав свою довгострокову агентську діяльність, спочатку зник тільки зі шпальт «Gazeta Wyborcza», залишившись у штаті редакції. «Gazeta Wyborcza» розсталася із ним лише тоді, коли у фільмі «Trzech kumpli», присвяченому вбивству студента Станіслава Пияса в 1977 р., було показано, що Малешка надалі відіграє важливу роль як редактор газети.

Роль і позиція «Gazeta Wyborcza» широко коментувалися під час так званого скандалу Ривіна. Він почався 22 липня 2002 р., коли телепродюсер Лев Ривін прийшов до Міхніка з пропозицією гігантського хабаря в обмін на корисні для впливової на той час компанії «Agora» зміни в законі про радіо та телебачення. Він стверджував, що він прийшов від імені «групи, що тримає владу». Міхнік зробив запис і того ж дня призвів до конфронтації з прем’єр-міністром Лешеком Міллером, під час якої Ривін заперечував зв’язок справи із главою уряду. Наприкінці грудня 2002 р. «Gazeta Wyborcza» розкрила цю справу. З січня 2003 р. скандал став предметом роботи першого слідчого комітету в історії польського Сейму.

У 2009 р. першим заступником редактора став Ярослав Курський. Протягом багатьох років, особливо після 2000 р., «Gazeta Wyborcza» ініціювала та активно брала участь у соціальних кампаніях, підтримці білоруської опозиції та українських прагнень до ЄС.

8 травня 2014 р. в ювілейному додатку до 25-річчя «Gazeta Wyborcza» Міхнік написав: «Сьогодні видання «Gazeta Wyborcza» переймає наступне покоління. [...] Нам завжди було не байдуже; ми реагували – іноді перебільшено – на загрози для правди і свободи».

Після 2015 р., коли президентські вибори виграв Анджей Дуда, а парламентські – «Право і справедливість», «Gazeta Wyborcza» прийняла дуже критичну лінію до нової команди. Вона публічно підтримала протести проти змін у судовому законодавстві, що тривали з кінця 2015 р. Наприкінці 2016 р. вона підтримала окупацію парламентської зали засідань опозицією, а влітку 2017 р. – протести проти реформи судів. Коли президент Анджей Дуда наклав вето на закон про Верховний суд і Національний судовий реєстр, отримав помірковане схвалення від «Gazeta Wyborcza».

Навесні 2018 р. видання теж підтримало протест батьків дітей з інвалідністю в Сеймі, а в квітні 2019 р. – страйк вчителів. Водночас після 2015 р. видання перебувало в дедалі складнішому фінансовому становищі.

Зменшення обсягів продажів паперового видання, пов’язане з розвитком інформаційних технологій, не було достатньо компенсовано продажем підписки на інтернет-видання. З іншого боку, після приходу до влади «Права і справедливості», державні компанії припинили публікувати оголошення в «Gazeta Wyborcza». У редакції пройшла ще одна хвиля звільнень.

Щоправда, видання не відмовилося від прагнення активно формувати політичну реальність, видаючи в останні місяці два матеріали, які протягом багатьох днів заволоділи увагою ЗМІ та політиків.

У листопаді 2018 р. «Gazeta Wyborcza» написала, що, за словами Лешека Чарнецького, власника «Getin Noble Bank», голова Комісії з фінансового нагляду Марек Хшановський у березні 2018 р. запропонував прихильність цьому банку в обмін на майже 40 млн злотих. Чарнецький зробив запис пропозиції і повідомив прокуратуру про підозру у вчиненні злочину головою комісії. «Gazeta Wyborcza» опублікувала записи. Хшановський подав у відставку; він був під арештом два місяці.

Наприкінці січня 2019 р. «Gazeta Wyborcza» опублікувала стенограму запису розмови з липня 2018 р. лідера «Права і справедливості» Ярослава Качинського з австрійським бізнесменом Геральдом Біргфеллнером, яка стосується планів будівництва у Варшаві двох 190-метрових багатоповерхівок пов’язаною із середовищем партії компанією «Srebrna». Ідею в певний момент облишили, але Біргфельнер стверджував, що не отримав винагороди за роботу, яку він виконував у зв’язку із проектом хмарочосів. Голова «Права і справедливості», який вважає, що публікації «Gazeta Wyborcza» порушили його особисті права, подав до суду на видавця газети і суміжних порталів.

«Ми приймаємо позов Качинського на тридцятиліття «Gazeta Wyborcza» як доказ вдячності за роботу редакції та наших журналістів. Нам важко приховати наше зворушення. Ми обіцяємо, що докладемо всіх зусиль, щоби заслужити подальші судові позови, тому що ми не перестанемо слідкувати за руками та оприлюднювати те, що хотіли би приховати політики», – писав у коментарі від 7 травня 2019 р. перший заступник головного редактора «Gazeta Wyborcza» Ярослав Курський. (PAP)

Джерело: dzieje.pl

Схожі публікації
Акціонерна компанія Telewizja Polska звільнила Агнєшку Ромашевську-Гузи з посади директора телеканалу «Белсат» після 17 років роботи.
Може виявитися, що в крипті під кафедральним костелом похована не перша, а третя дружина князя Януша Острозького – представника династії, яка володіла Тарновом. У вчених є докази.
Концерт на даху будівлі студії звукозапису Apple у Лондоні був записаний як заключна сцена фільму Let it Be режисера Майкла Ліндсі-Хогга.
Інститут національної пам’яті Польщі організовує загальнонаціональний художній конкурс для молоді «Герой на всю сотню» з нагоди столітнього ювілею польської національної валюти.
Національний центр культури (Польща) оголосив набір заявок на програму «Польсько-український обмін молоддю – 2024», у рамках якого підлітки з Польщі та України, серед них – діти біженців, які живуть у Польщі, разом реалізують проєкти, присвячені локальній історії та спадщині.
У Центрі східноєвропейських студій Варшавського університету невдовзі завершиться прийом заявок на XXXI Нагороду часопису «Przegląd Wschodni» за книги, видані у 2023 р.
Інститут Великого князівства Литовського оголосив шостий конкурс на здобуття Премії імені Юліуша Бардаха. Її надають за кандидатські дисертації, присвячені ідеям та історії Великого князівства Литовського (ВКЛ).
Парламент визначив 12 покровителів 2024 р. Як зазначила речниця Національного центру культури Йоанна Банцеровська, завдяки багатьом видатним постатям у сфері культури відбуватиметься багато цікавого.
2024-й проголошено Роком Іммануїла Канта. Таке рішення ухвалили на сесії воєводської ради Вармінсько-Мазурського воєводства.