Згідно з даними, на які посилається Європейський парламент, постійне відновлення перевірок на внутрішніх кордонах ЄС може обійтися країнам від 100 млрд до 230 млрд євро протягом 10 років.
Під час створення Шенгенської зони у 1995 р., коли паспортний контроль було скасовано, свобода пересування між державами-членами стала для громадян ЄС фактом.
Вільне переміщення людей дає громадянам ЄС право жити, навчатися, працювати і виходити на пенсію в будь-якому місці Євросоюзу. Перевагами Шенгенської зони користуються також туристи і бізнесмени. Зараз Шенгенська зона нараховує 26 країн: 22 з ЄС та 4 з-поза меж об’єднання.
Членами Шенгенської зони є всі країни ЄС, крім шести. Ірландія та Велика Британія мають власну спільну зону, а Болгарія, Хорватія, Кіпр та Румунія готуються до приєднання до європейської зони без внутрішніх кордонів.
Чотири країни, що не входять до ЄС у Шенгенській зоні, – це Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн. Внутрішні кордони у ЄС щодня перетинають майже 3,5 млн осіб. Свобода пересування може означати різні права для різних категорій осіб – від туристів до сімей.
Громадяни ЄС можуть перебувати в іншій державі-члені у туристичних цілях до трьох місяців, єдиною вимогою є наявність дійсного посвідчення особи або паспорта.
Вони також можуть жити і працювати в іншій державі-члені і мають право на таке ж ставлення, як і до громадян цієї країни.
Підприємці користуються свободою ведення бізнесу в іншій державі-члені. У свою чергу, студенти мають право навчатися в інших країнах ЄС.
Правила Шенгенської зони скасовують перевірки на внутрішніх кордонах, водночас гармонізуючи і зміцнюючи безпеку на зовнішніх кордонах. Загальний принцип полягає в тому, що, коли хтось приїжджає до Шенгенської зони, може подорожувати з однієї держави до іншої без прикордонного контролю. Проте уповноважені національні органи можуть здійснювати перевірки певних осіб на внутрішніх кордонах або в їх околицях, якщо інформація від поліції і практика обґрунтовують тимчасове збільшення нагляду.
Шенгенська зона також означає спільну візову політику для короткострокового перебування громадян, які не є громадянами ЄС. Країни Шенгенської зони об’єднують сили у боротьбі зі злочинністю через співпрацю поліції та судової влади.
Збільшення міграції до ЄС у 2015 р. та посилення проблем безпеки, наприклад тероризму та серйозної транскордонної злочинності, вплинули на функціонування Шенгенської зони і призвели до відновлення прикордонного контролю деякими державами-членами.
Європейський парламент у травні цього року засудив впровадження контролю на внутрішніх кордонах Шенгенської зони.
Тимчасові перевірки на деяких внутрішніх шенгенських кордонах тривають вже три роки. Євродепутати наполягають на більш прозорих умовах використання тимчасового контролю.
Шенгенська інформаційна система зараз вдосконалюється із метою забезпечення більшої безпеки. У 2015 р. зовнішні кордони ЄС незаконно перетиналися 1,83 млн разів. Хоча ця цифра у 2018 р. скоротилася до 150 114, ЄС прагне посилити контроль на зовнішніх кордонах і ефективніше розглядати заяви про надання притулку.
Це спричинило значні зміни в політиці управління кордонами, наприклад, створення інструментів та установ, таких, як Шенгенська інформаційна система, Візова інформаційна система (VIS), Європейське агентство прикордонної та берегової охорони (Frontex) та нова система в’їзду/виїзду (EES) на зовнішніх кордонах Шенгенської зони.
Щоби швидко виявляти злочинців, терористів або осіб, що становлять загрозу, мандрівники, які не потребують візи, перевірятимуть у майбутньому перед приїздом до ЄС через Європейську систему інформації про подорожі та дозволи (ETIAS). Перевірки можуть розпочатися ще у 2021 р.
Щоби посилити безпеку ЄС, члени Європарламенту також схвалили плани забезпечити Агентство прикордонної та берегової охорони постійними працівниками у кількості 10 тис. прикордонників до 2027 р.
Джерело: kurier.pap.pl