«Запад-2017» як елемент підготовки Росії до зіткнення з НАТО

«Запад-2017» як елемент підготовки Росії до зіткнення з НАТО

Експерт: Росія перевіряє відповідь НАТО, розпізнає час і спосіб реакції, її механізм, напрямки і масштаби, а також присипляє свого противника.

Уже в четвер розпочнуться російсько-білоруські військові маневри «Запад-2017». Сусіди Росії та НАТО з увагою спостерігатимуть за ходом цих навчань, тим паче, що після тренувань Росії у 2008 р. відбувся наступ на Грузію, а після наступних маневрів Путін загарбав Крим і почав окупацію Східної України. Гостем «Польського радіо для закордону» є політолог, експерт із питань міжнародної безпеки, професор Пшемислав Журавський вель Ґраєвський.

Професоре, ми зараз спостерігаємо за досить великим насиченням військових маневрів. Ідеться не лише про російсько-білоруські тренування, а й, наприклад, в Україні до 23 вересня тривають маневри за участю солдатів НАТО і навіть військових із Молдови, яких молдовський уряд відправив, попри спротив президента Додона. У Грузії тривають навчання, під час яких солдати НАТО, України та Грузії вдосконалюють свої вміння. У Польщі незабаром розпочнуться чергові маневри. Все це спричинене активністю Росії чи, можливо, не обійшлося й без «корейського чинника»?

Я думаю, що це наслідок активності Росії. Це не перші російські маневри поблизу наших кордонів, а сценарії навчань завжди були досить драматичними, це, наприклад, пробивання коридора до Калінінградської області, ядерна атака на столицю однієї з країн Балтики або якесь місто в Польщі, висадка на узбережжі тощо. Цього разу стурбованість викликає кількість російських військ, залучених до навчань. Звичайно, ситуація на Далекому Сході призводить до того, що у випадку, якщо б там щось трапилося критичного, то Росія буде готовою розвинути ситуацію тут. Я, щоправда, не сподіваюся, що гарячий конфлікт на Далекому Сході спалахне вже зараз, хоч у перспективі чергових років він імовірний. До цього потрібно підготуватися, оскільки Росія, безумовно, намагатиметься використати ситуацію. Натомість нині, гадаю, все закінчиться розвитком певної логістичної інфраструктури. Звичайно, існує така проблема, що Росія, яка досі не має ніяких кількісно суттєвих баз у Білорусі, розвинула б свої військові угруповання та залишилася б зі своєю технікою і групою солдатів поблизу наших кордонів. З позиції Польщі, України та Литви, можна було б тоді брати до уваги різні негативні сценарії. У випадку України – це стратегічний обхід поліських боліт уздовж річки Прип’ять. Якщо росіяни стоять у Бресті, то вони перекривають північ України. А отже, в цьому потенційному конфлікті таке переміщення сил поставило б Україну в значно гіршу ситуацію, ніж зараз. І не лише Україну, а й Польщу та Литву.

Виникають думки, що Росія готується до конфронтації, що, маючи значний бойовий потенціал у Білорусі, вона завдасть удару по Україні. Чи, на Ваш погляд, Росія відважилася б реалізувати такий сценарій, враховуючи той факт, що нині Україна має власну розбудовану армію? Можливо, ідеться тільки про залякування?

Я також думаю, що нині це надто критичний сценарій. Якщо військова сила Заходу не буде зв’язана якимись винятково складними подіями на Далекому Сході, тобто в Кореї, то не думаю, що Росія прийме рішення про наступ у Європі. І Ви слушно зауважили, що нині Україна має абсолютно іншу армію, ніж у 2014 р. Росія як суттєва військова сила була б здатною розбити українську армію, але це їй надто дорого обійшлося б, зокрема в політичному, а не тільки людському вимірі. Крім того, Росія мусила б відповісти на питання, яким чином стабілізувати зайняту територію, бо, як каже старе прислів’я: різні речі можна робити на списах, але важко на них присісти. На мій погляд, пацифікація України неможлива, а безпосереднє військове завоювання було б безумством, хоч історія повна божевілля.

На Ваш погляд, доки США не будуть втягнуті у велику війну, доти провокації Росії не вийдуть поза їхній сучасний вимір. А отже, чого ми можемо очікувати під час маневрів «Запад-2017»?

Це можуть бути інциденти з повітряними суднами, як це було досі, чи повітряно-морські випадки. Можливо, будуть якісь інциденти на кордоні. Дотепер найдраматичнішою ситуацією було викрадення одного з естонських офіцерів, це було кілька років тому. Сміливіші провокації можуть бути адресовані Україні, яка не знаходиться під захистом НАТО. Проте, я не думаю, що це може бути вторгнення військ, навіть якщо б це були війська без емблем, так звані зелені чоловічки. Цей сценарій міг бути несподіваним один раз, вдруге він нікого не здивує. Втім, іншою є також ситуація в етнічному вимірі, в Польщі немає груп населення, які могли б стати такими сепаратистами. У Західній Україні теж ніхто не повірив би у проросійське повстання. Але, наприклад, у Балтійських країнах такі групи є.

Професоре, дехто з експертів вважає, що, хоч масштаб навчань «Запад-2017», значний, це лише елемент приготувань Росії до зіткнення з НАТО.

Я думаю, що так воно є, оскільки всі ці інциденти проводять процедуру тестування відповіді НАТО, водночас це тренування власних умінь. Росія розпізнає час і спосіб реакції, її механізм, напрями та масштаб. І водночас дещо присипляє свого противника, оскільки після низки таких інцидентів буде важко зрозуміти, що це вже не є черговий інцидент, тільки справжня атака. Природно, військові НАТО та України усвідомлюють цей факт.

Чи, на Ваш погляд, відбудеться анексія Білорусі?

Я не думаю, що так буде, хоч виключити цього не можна. Є так багато російських частин, розміщених у Білорусі, що, безумовно, це впливатиме на політичну ситуацію в цій країні, і виникне питання чи і коли ці підрозділи виведуть. Президент Лукашенко контролює армію та служби. Нині не можна передбачити масштабу лояльності, або навпаки – нелояльності державного апарату Білорусі щодо білоруського диктатора. Проте це було б надто велике спрощення, якби ми впевнено заявили, що Росія може управляти держапратом Білорусі, як своїм власним. А отже, цей конфлікт, міг би піти в несподіваний бік. Три роки тому ми не сподівалися, що Україна зуміє чинити Росії такий рішучий опір і фактично провалити реалізацію російського проекту. Важко сказати, що Україна виграла війну, але напевно можна сказати, що Росія не виграла війни. Білорусь немає відповідника Галичини, але має за собою традиції Великого князівства литовського. І ще треба пам’ятати, що в критичних ситуаціях ментальні зміни бувають дуже раптовими, а військова окупація країни – це і є критична ситуація.

Але правдою є також і те, що Путін потребує якоїсь перемоги задля внутрішньої політики.

Напевно так є. І нині це був би єдиний логічний мотив дій Росії, якщо б вона вирішила провести анексію Білорусі чи більш відкрито її підпорядкувати. Ідеологічно, білоруський режим не є для Путіна загрозою. Проте Путін потребує імперської перемоги, складається враження, що у випадку Білорусі ця перемога буде найпростішою. Тобто на потреби внутрішньої гри в Росії – так, натомість в економічному плані – це ніяк не вигідно. Росія мусила б доплатити задля анексії Білорусі. Але, правда така, що російська політика не керується економічним рахунком, отже, виключити такого сценарію ми не можемо.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy