Польща
Полонійний ліцей у Варшаві здійснює місію понад всілякими поділами

У Колегіумі Святого Станіслава Костки навчаються учні з країн колишнього Радянського Союзу. Половина школярів – з України. Головною ідеєю Колегіуму Святого Станіслава Костки у Варшаві є допомога молоді з польськими коренями зі Сходу повернутися на Батьківщину їхніх предків. Зараз у колегіумі збільшується кількість учнів з України, які не мають польського походження, але разом з родиною переїхали жити до Польщі.

Розповідає Ева Петрикєвич, директорка загальноосвітнього ліцею та початкової школи Колегіуму Святого Станіслава Костки.

– Минулого року ми відзначали 25-річчя школи. З 2003 р. ми вчимо учнів з польськими коренями зі Сходу. Їх щоразу більшає. Минулоріч вперше прибули учні до початкової школи, здебільшого з України. Зараз усіх учнів понад 200, із яких більше 160 – учні ліцею (старшої школи). Початкова школа починає розширюватися. Мабуть, це позитивна зміна, яка свідчить про розвиток школи.

Ми розвиваємо ідею шкільного меценатства, яке має підтримувати навчання учнів з польськими коренями зі Сходу. Мені здається, дуже цінна суспільна ініціатива, що є меценати, доброчинці, які хочуть підтримувати навчання цих молодих людей. У ліцеї 50 % – це учні з України, решта – з інших країн.

Загалом із 2003 р. у колегіумі навчаються учні з 12 країн Європи та Азії: України, Білорусі, Росії, Литви, Грузії, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Киргизстану, Вірменії, Молдови та Польщі.

– Від початку місією ліцею була допомога в поверненні до Польщі нащадків поляків, які з різних причин залишилися за східним кордоном чи були заслані вглиб Сибіру чи до Казахстану. Це суспільна ініціатива. Звісно, вона була би неможливою, якби не підтримка Міністерства освіти, якщо йдеться про дотації для учнів, якби не співпраця з Сенатом із 2005 р. з перервою на співпрацю з Міністерством закордонних справ. Тепер ми знову співпрацюємо з бюро Сенату у справах Полонії.

Ставлення держави до школи дуже прихильне. Дружина президента викладала нашим учням німецьку мову 2016 р. Нас як полонійну школу запрошують на різні урочистості, події – і в Міністерстві освіти, і в президентському палаці. Ми відома і, думаю, шанована школа.

Я вважаю, що ідея допомоги полякам зі Сходу чи ідея їх повернення до Польщі – це ідея понад всілякими поділами. Вона відкриває і серця, і думки, і є тим, що дуже єднає. Це ми простежили впродовж цих років. Це якесь почуття солідарності з тими поляками, які для мене особисто є героями, бо, якщо вони були кинуті в пусті степи Казахстану і зробили з тих степів зелений гай, освоїли їх, не маючи нічого, то це героїзм. Те, що вони пережили суворі умови у Сибіру, свідчить про велич духу, відвагу і рішучість у тому, щоби зберегти і плекати культуру, мову, польськість. Звісно, зараз повертаються їхні нащадки в четвертому-п’ятому поколіннях, тож багато з них вже не знають польської. Але пам’ять про це, деякі традиції та родинні історії тривають, їх плекають, переказують. Ці особи мають свідомість польських коренів.

До колегіуму можуть вступити учні, які мають високі результати у навчанні та бажають повернутися до Польщі.

– Ми допомагаємо їм освоїтися тут, усвідомити свою тотожність, відкрити польську культуру, мову і вчимо їх поваги до польської культурної спадщини. Бачимо по учнях, що вони віднаходять себе у цьому дуже добре. Ми виховуємо справжніх польських громадян. Бо, як правило, всі хочуть тут залишитися жити і створити сім’ї. Ті учні, які вже закінчили школу та університет, або започаткували власний бізнес, або десь працюють, або мають сім’ї. Це нас дуже тішить.

У школі створили також умови навчання для учнів, які не мають польського походження.

– Цього навчального року вперше був створений клас ліцею, до якого приходять учні з Варшави, які приїхали сюди з України з батьками. Насамперед, це учні з України, хоча не тільки. Школа відкрита для них, бо ми знаємо і враховуємо проблеми учнів після переїзду, навчання в іншій країні при низькому рівні знання мови, у зовсім іншій системі освіти. Ми запитуємо, як учні тут почуваються, звертаємо на це увагу і хочемо, щоб вони добре почувалися у школі.

Хочу підкреслити, що всі предмети викладаються польською мовою. Це польська школа, яка готує учнів з інших країн до життя в Польщі. Наша специфіка, зокрема, полягає в тому, що всі починають з того самого рівня: знають польську мову або дуже погано, або трохи краще, але вчителі про це знають і намагаються зрозуміти ситуацію учнів і виявляти таку терпеливість, щоб вони могли подолати мовний бар’єр і почуватися добре.

До Колегіуму Святого Станіслава Костки приїжджають учні з усіх куточків України. Розповідає Тетяна Стецик, вчителька англійської мови та відповідальна за набір учнів до школи.

– Я думаю, кожній мамі чи татові морально та психологічно важко відпустити дитину. Тому що це сотні, а деколи й тисячі кілометрів. Але, зрештою, це початок європейської освіти. Думаю, що батьки довіряють школі, вчителям, опікунам у гуртожитку, вихователям. У школі немає обмежень щодо кількості дітей. А вже з 2020–2021 навчального року майже вдвічі збільшиться кількість місць у гуртожитку. В школу ми приймаємо і тих дітей, які не потребують гуртожитку.

Богдан Гонгало приїхав навчатися до ліцею з Миколаєва.

– Моя історія походить з території Житомира. Раніше це була територія Польщі. Мій прадід був військовим, але НКВС робив чистки, ліквідував польських патріотів, і він зник без сліду. Мій батько поїхав сюди на заробітки п’ять років тому і була ідея, щоб вся сім’я переїхала до Польщі. У нас в Миколаєві була спільнота, де вчили польської мови, допомагали переїхати. Там мені порадили цей ліцей. Вчитися з учнями з різних країн цікаво. Ми ділимося нашими традиціями, вони розказують про свої, ми їм про свої, відбувається такий обмін культур. Взагалі для мене немає різниці, чи в мене друзі з України, чи з Росії, чи з Білорусі, ми всі однакові. Немає питання, з якої ти країни. Мені подобається тут навчатися, бо всі допомагають один одному, вчителі – учням, учні – учням.

Учень ліцею Юрій Хробак розповідає, що йому теж подобається навчатися та мешкати з представниками різних країн. Сам походить з міста Новий Розділ Львівської області.

– Моя бабця і мій дід з татової сторони є поляками, це колись були польські землі, але потім вони вже жили в Україні, не поверталися до Польщі.  Я мав вирішити за два-три дні, чи вступати сюди, чи ні. І так, з наполегливістю батьків, я зробив вибір, і радію, що сюди потрапив. Після дев’ятого класу вчив польську приблизно місяць. Я хочу тут, в Польщі, вступати до університету. Ще не знаю, чи буду тут все життя, але радий, що тут навчаюсь. Передусім, це європейська освіта, більше можливостей.

Своїм досвідом навчання у ліцеї ділиться й Анна Шмигельська з Тернополя.

– Я маю польське походження, мій прадід був поляком і вийшло так, що його переселили в Україну. Мені дуже тут подобається, я навчаюсь другий рік, планую вступати у Варшавський університет, але буду подавати документи також у Гданськ, Познань.  Буває таке, що, наприклад, брат, сестра або друзі учня, який закінчив цю школу, також приїжджають сюди. Дуже багато дітей можуть не розуміти польської, але вчителі стараються знайти підхід, пояснити тему. Тут дуже цікаво, весело.

При Колегіумі Святого Станіслава Костки у Варшаві почав діяти також Клуб малюка для дітей дошкільного віку. Якщо кількість охочих записати дитину до клубу збільшиться, згодом його перетворять на постійний дитячий садочок.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy

Схожі публікації
Сьогодні вранці в офісі прем’єр-міністра Польщі розпочалися перемовини між польським і українським урядами.
Президент польської столиці Рафал Тшасковський повідомив про сьогоднішнє відкриття нового моста, який з’єднає обидва береги Вісли.
Щоб боротися з патологіями, польський уряд радикально змінює правила, що стосуються біженців з України. Про це пише Rzeczpospolita, повідомляючи про проєкт змін до спеціального закону, який набув чинності після початку відкритої війни.
Перед місцевими виборами вся галузь таксі починає тиснути на місцеву владу. Таксисти вимагають підвищення тарифів за проїзд. Водії також збираються воювати з мобільними додатками для виклику таксі.
Картина «Сільські хати», яка роками зберігалася в галереї Порчинських у Варшаві, виявилася автентичною роботою Вінсента ван Гога.
Міністерка освіти РП Барбара Новацька підписала постанову, яка скасовує домашні завдання та класифікаційне оцінювання на заняттях з релігії та етики.
У статті тижневика для українців, що видається в Польщі, йдеться про позитивні наслідки присутності в країні українських біженців.
Залишитися в Польщі планує вдвічі менше українців, ніж рік тому. Про це свідчать дані опитування, проведеного серед громадян України, які перебувають у Польщі.
Президент польської столиці Рафал Тшасковський заявив, що хоче витратити на це чималі кошти.