655 років тому польський король Казимир ІІІ Великий оголосив акт заснування Краківської академії. Із 1817 р. на честь династії Ягеллонів її почали називати Ягеллонським університетом. Це найстаріший виш Польщі й один із найстаріших навчальних закладів у Європі. Гасло університету – «Plus ratio quam vis» (у перекладі «Розум важить більше, ніж сила»).
В університеті, зокрема, навчалися Миколай Коперник, Кароль Войтила, Ян Длугош, Ян Кохановський, Марцін Кромер, Миколай Рей, Ян ІІІ Собеський, Броніслав Маліновський, Норман Дейвіс. Початки університету сягають 1364 р., коли, отримавши згоду від Папи, Казимир Великий заснував за зразком Болонського університету навчальний заклад під назвою Studium Generale. Це був другий після Празького університету подібний заклад у Центральній Європі. Після смерті короля він перестав діяти і лише через 30 років завдяки старанням королеви Ядвіги поновив свою діяльність – уже як повноправний середньовічний університет. Першим ректором професура обрала одного із співавторів міжнародного права Станіслава зі Скрбімєжа. Збудували колегію, в якій оселився професорський склад, і бурси для студентів. Нагляд над навчальним закладом від імені Апостольського Престолу здійснював краківський єпископ.
Часи розквіту Краківської академії припадають на XV i XVІ ст. Заклад став престижним, він притягує студентів з усієї Європи. Близько 44 % усіх спудеїв – іноземці. Переживають свій ренесанс математичні, астрономічні та географічні науки. Саме тоді Миколай Коперник сформував свою геліоцентричну теорію, а Мацей Мєховіта видав «Tractatus de duabus Sarmatiis...» – перший систематичний опис земель між Віслою, Доном і Каспійським морем. Унікальним у європейських масштабах стало введення в навчальну програму грецької та гебрайської мов.
Криза університету розпочалася в середині XVI ст., коли він відкинув Реформацію. В той час частка закордонних студентів різко скоротилася. У наступному столітті перевершити Краківську академію з усіх сил намагалися єзуїти, а король Сигізмунд ІІІ їх підтримував. Невдачею закінчилися теж намагання привабити в університет іноземних викладачів у XVIII ст. Однак вдалося ввести систематичне навчання німецької та французької мов. Ґрунтовну реформу закладу провів Гуго Коллонтай. Завдяки йому були створені нова організаційна структура, перші лабораторії, астрономічна обсерваторія, ботанічний сад, клініки. Предмети почали викладати польською мовою, в духові просвітницької філософії.
Під час третього поділу Польщі університет опинився під загрозою закриття, проте уцілів, зокрема, завдяки професорам Янові Снядецькому і Юзефу Богуцькому, які захищали справу вишу у Відні. Попри це, польський дух університету був втрачений. Приєднання Кракова до Варшавського князівства теж не змінило ситуації. В 1846 р., після чергового приєднання міста до Австрії, посилалася германізація університету. Ситуація покращилася лише тоді, коли Галичина отримала автономію в рамках Австро-Угорської монархії. Тоді польська мова знову повернула собі статус мови викладання. На початку ХХ ст. кількість кафедр зросла утричі – до 97. В університеті навчалися понад 3 тис. осіб, переважно чоловіків. Жінки змогли навчатися лише з 1894 р. на факультеті фармакології. Проте першою легендарною студенткою залишається Навойка, яка навчалася у XV ст., переодягнувшись хлопцем.
Драматичним періодом в історії університету була Друга світова війна. В 1939 р. нацисти, зібравши професуру нібито на лекцію в Collegium Novum, арештували їх і вивезли в концтабір. Навчальний заклад закрили, його оснащення знищили, демонтували або вивезли до Німеччини. Невдовзі університет почав діяти в підпіллі. В таємному навчанні брали участь близько 800 студентів.
Джерело: niezalezna.pl