Польща та Україна
Підводні камені української трудової імміграції до Польщі

Чи справді українська трудова імміграція є порятунком для ринку праці та економіки Польщі?

Імміграція українців до Польщі нині має здебільшого економічну і трудову особливість. Переважно її схвалює польське суспільство та підтримує польська держава. Цей процес вже декілька років є частиною міграційної політики Варшави. Можливості та виклики імміграції з України до Польщі обговорювали учасники нещодавньої дискусії «Нові громадяни чи чужинці? Українські мігранти у Польщі» у варшавському фонді імені Стефана Баторія.

За словами юриста та працівника Бюро речника громадянських прав Польщі Марціна Сосняка відомо, що у новій міграційній стратегії польської влади переважатиме її економічний аспект. Ця нова концепція передбачає продовження відкритості та схвалення економічної та трудової імміграції з такої держави, як Україна, яка в політиці польської країни є культурно близькою їй.

Проте, як зауважує Марцін Сосняк, одним із вже постійних складних питань, яким займається також Бюро речника громадянських прав у Польщі, є надання міжнародного захисту або статусу біженця громадянам України в Польщі, що пов’язано із війною на сході країни.

«Число звернень громадян України порівняно з наданим їм статусом біженця або будь-якої форми міжнародного захисту в Польші є повністю несумірними. У 2016 р. зареєстровано понад 1200 таких заяв від громадян України, а у 2015 р. – понад 2000. Упродовж цього періоду було тільки кільканадцять випадків надання українцям статусу біженця або іншої форми захисту. Крім того, у цьому контексті неодноразово лунали політичні заяви про те, що польська держава полегшує українцям приїзд до Польщі й це має замінити процедуру обов’язкового прийняття іммігрантів з Європейського Союзу. Головною проблемою в наданні громадянам України статусу біженця в Польщі є застереження стосовно того, що польська держава може відмовити в наданні міжнародного захисту в ситуації, коли іноземець має можливість отримати захист у будь-якій іншій частині своєї держави, де немає конфлікту. Україна є класичним прикладом такої ситуації, що пояснює велику кількість відмов», – каже Сосняк.

Ще однією проблемою, якою останнім часом досить активно займалося Бюро речника громадянських прав, що стосується української імміграції до Польщі, є систематичне збільшення кількості злочинів на національному ґрунті.

«У зв’язку з міграційною кризою в Європі упродовж останніх двох років зросла злочинність на ґрунті ненависті. І, на жаль, українці присутні в цій ганебній статистиці. Кількість кримінальних проваджень у справах, у яких акт ненависті був спрямований проти осіб іншої національності, зокрема українців, порівняно з минулим роком зросла втричі. Це свіжа статистика Національної прокуратури. І це та темна сторона української міграції в Польщу», – констатує експерт.

Своєю чергою, економіст та голова Інституту структурних досліджень Пьотр Левандовський звертає увагу на те, що раніше трудова імміграція над Віслу була доволі рідкісним явищем. За його словами, ще 10 років тому в Європейському Союзі відсоток іноземців на ринку праці в Польщі був одним із найнижчих в усій Євроспільноті, а відсоток працевлаштованих із вищою освітою, й поготів, був дуже низьким порівняно з усім ЄС.

За словами Левандовського, є три основні характерні для імміграції до Польщі ознаки, що відрізняють цей процес від еміграції до інших європейських країн на заході та від еміграції поляків на захід.

«По-перше, еміграція до Польщі є, здебільшого, тимчасовою: від кільканадцяти місяців і до декількох років із перервами. Також найчастіше йдеться не про приїзд цілих родин, імміграцію цілих домашніх господарств і початок нового життя, як це, наприклад, роблять поляки у Великобританії. Це одночасно причина й результат того, як польська держава регулює одержання права на працю в Польщі. Економічний наслідок тимчасової трудової імміграції до Польщі обмежує утворення так званого ендогенічного попиту або етнічної економіки. Тобто коли іммігранти відкривають фірми, які надають послуги або продукують товари для самих мігрантів. Це добре помітно у Великобританії, де поляки заробляють, наприклад, встановленням супутникових антен «Polsat» іншим полякам. Там є вже приблизно 100 тис. таких абонентів. У Польщі не спостерігаємо такого динамічного бізнесу іммігрантів для інших мігрантів», – каже економіст.

Зацікавлення уряду економічною імміграцією до Польщі Пьотр Левандовський пояснює невтішною демографічною ситуацією в країні. Він каже, що невдовзі поляки стануть суспільством Європи, яке найшвидше старітиме. Зменшуватиметься теж кількість населення, тобто поляків ставатиме все менше. До 2050 р. сучасних 18 млн осіб у працездатному віці стане на 5 млн менше.

«Цей процес є результатом соціально-економічної політики Польщі. Країна має резерви робочої сили, які не використовує. Це старші особи, ситуація яких на ринку праці в останні роки дуже поліпшилася. Але зниження пенсійного віку зупинило цей процес. Є також жінки, працевлаштованість яких у віці 25–45 років є нижчою, ніж у більшості країнах Західної Європи. Еволюція пропозиції робочої сили в Польщі з політикою підвищення пенсійного віку, розпочатою у 2011 р. та підвищенням професійної діяльності жінок, у найближчі 5 років зберігатиметься на одному рівні, але потім вона буде зменшуватися. Зі стратегією зниження пенсійного віку кількість осіб на ринку праці знижується фактично вже зараз. Це призводить до невідповідностей працівників займаній посаді. У деяких секторах і ділянках фірми шукають робочі руки, інші мають надмір працівників, бо немає механізму вирівнювання цих траєкторій. Українська імміграція до Польщі може змінити цей процес. Вона показує, що надмір попиту праці над пропозицією робочої сили в Польщі у найближчі роки збільшуватиметься, передусім, стосовно робітників розумової праці, кваліфікованих і некваліфікованих. І тут є невідповідність. Бо потреба у фізичних працівниках буде все меншою. Головне питання: чи зможе українська імміграція зменшити ці розбіжності, враховуючи те, що нині цей процес стосується, в основному, сектору простої фізичної праці?» – запитує експерт.

Отже, на погляд Пьотра Левандовського, це важливий виклик на майбутнє і без продуманої міграційної політики польської держави у цій справі, впоратися із цими розбіжностями не вдасться. Крім того, згідно із порівняльними дослідженнями Світового банку ринку праці в Польщі та Україні, між громадянами наших держав у віці 15–39 років, тобто найбільш потенційного віку для еміграції, є помітна різниця у компетенціях. Доки трудові мігранти не зможуть просуватися професійною драбиною в Польщі, мотивації зменшити цю прірву не буде», – стверджують експерти.

«Польща має невикористані засоби робочої сили. Ситуація, у якій країна може мати найнижчий пенсійний вік, низьку професійну активність жінок, а всю чорну роботу виконуватимуть українці, є примарною і неможливою для збереження, це панське мислення про економіку та ринок праці. Крім того, масове працевлаштування низькооплачуваних іммігрантів на простих фізичних роботах – це ризик для України, бо процес міграції не створює жодної мотивації, аби підвищити свої компетенції, а також ризик для Польщі, оскільки країна багато років розвивалася завдяки формулі досить низької оплати праці, вона не є країною, де дуже розвинуті новітні технології і є найкраще технічне обладнання для працівника, тут теж немає дуже високої продуктивності праці», – підсумовує Пьотр Левандовський.

Масова дешева робоча сила може призвести до консервації структури економіки Польщі, збереження неефективних підприємств, які функціонують, переважно, завдяки дешевій робочій силі.

Джерело: Polskie Radio dla Zagranicy

Схожі публікації
Міжнародна організація праці ООН у своєму останньому звіті стверджує, що майже 3 млн осіб щорічно помирають через нещасні випадки та захворювання, пов’язані з виробництвом. Зокрема, 330 тис. людей гинуть унаслідок нещасних випадках на виробництві.
Навіть мільйони провакцинованих працівників можуть бути позбавлені права на отримання компенсації у випадку, якщо вони потраплять на карантин через зараження коронавірусом, інформує Tagesspiegel. Занепокоєння в Німеччині з цього приводу стає все більшим.
Упродовж 24 годин на карантин пішло близько 116 тис. поляків – це останні дані, надані Міністерством охорони здоров’я. Це означає, що поступово збувається чорний сценарій, який може мати велетенські наслідки для польської економіки і призвести до катастрофи на ринку праці.
Один із туристичних порталів обирав найвигідніші напрямки для осіб, які мріють про дистанційну роботу. До уваги брали, зокрема, вартість подорожі, ціни на місці, охорону здоров’я. На першому місці опинилися країна, до якої з Польщі можна долетіти за три години.
Найбільший виклик на цей момент у Польщі – знайти працівника логістики. Зараз працедавцям простіше знайти хорошого програміста, ніж завідувача складом чи оператора вилочного навантажувача.
Відсутність вимоги постійного проживання для роботи, спрощення формальностей у разі зміни працедавця та легший спосіб одержання Карти поляка – це лише деякі з покращень, запроваджених новелізацією Закону про іноземців, прийнятою 17 листопада Сеймом. За законопроєкт проголосували 428 депутатів, шість були проти, один утримався.
Цьогоріч польські прикордонники викрили вже понад 500 спроб перетину польсько-українського кордону із підробленими сертифікатами про вакцинацію проти COVID-19.
«За час роботи нашого уряду мінімальна зарплата зросла на 60 %», – підкреслила у дописі на порталі Albicla міністр у справах сім’ї і соціальної політики Марлена Мальонг.
У листопаді розпочнуться перші набори для безробітних віком 18–29 років, які хочуть отримати дотацію від управління праці на відкриття власного бізнесу – повідомив у четвер директор Воєводського управління праці в Ополі Мацей Кальський. На охочих чекає понад 14 млн злотих.