Польща і світ
«Gazeta Polska»: Путін переписав посібник для шпигунів

Екс-полковника російської військової розвідки (ГРУ) Сергія Скріпаля, якого Росія засудила за державну зраду, найімовірніше, отруїли паралітичним газом у Солсбері у Великій Британії. Якими є причини та значення цього замаху? Про це розмірковує історик Юрій Фельштинський на шпальтах видання «Gazeta Polska».

Із самого початку перебування у Великобританії Скріпалю загрожувала серйозна небезпека. Сам він міг не знати про це, бо досі шпигуни, якими обмінювалися, ніколи не ставали ціллю нападів. Аби зрозуміти безпрецедентність цієї атаки, достатньо уявити, що спецслужби США або Великобританії здійснюють у Москві замах із використанням отрути, внаслідок чого гине, наприклад, Анна Чапман, а серед постраждалих є багато невинних і випадкових людей.

Використання отрути для вбивства порівняно з використанням, наприклад, вогнепальної зброї завжди перешкоджає розслідуванню. (…) У випадку вбивства Алєксандра Літвінєнка, якого отруїли 1 листопада 2006 р., слідство тривало декілька років. Навіть коли у британському суді усі звинувачення були доведені і про це повідомили Кремль, ніхто не взяв на себе відповідальності за вбивство.

У випадку Скріпаля, без сумніву, будуть подібні перешкоди на усіх етапах розслідування, а Володимир Путін і його працівники будуть сміятися нам в обличчя та перетворять цілу справу на фарс. Важко сподіватися на щось інше, оскільки Путін творчо перефразував добре відоме висловлювання зі сталінського фільму про Алєксандра Невського: «Хто приходить до нас із мечем, від меча гине». У путінській версії це звучить так: «Хто приносить нам отруту, сам отруюється».

Отрута залишається улюбленим інструментом російських спеціальних служби для вбивства противників.

На жаль, після смерті Літвінєнка єдиний висновок для російської влади був таким, що, йдучи на подібний злочин, жодних серйозних наслідків не буде. Бо для Кремля погіршення думки про Росію на Заході не є жодним покаранням. Після всіх політичних вбивств, після вторгнення в Грузію у 2008 р., після анексії Криму та нападу на Україну у 2014 р., після спроби впливу на виборчі процеси у багатьох європейських державах, втручання в американські вибори у 2016 р., а також після найновішого виступу президента Путіна, під час якого він шантажував цілий цивілізований світ погрозами ядерної війни, абсолютно очевидно, що влада в Москві не переймається тим, що світ думатиме про її дії.

Як у випадку Анни Політковської у 2006 р. чи Боріса Нємцова у 2015 р., вбивство політичного противника режиму є завжди попередженням. Це одне з головних правил російських таємних спецслужб – ФСБ та ГРУ – ще з часів КДБ та НКВС. Це жорстоке правило веліло вбивати кожного «зрадника» за найбільш сприятливої нагоди. У радянські часи мало хто наважувався на втечу, але майже усіх вдавалося вбити. Для тих, хто тікав із Росії, смерть ніколи не була несподіванкою. Усі політичні емігранти дуже добре знають, що постійною складовою їхнього життя є смертельна загроза. Те, що стало новим для усіх них, – це можливість убивства членів родини того, кого визнано зрадником або шпигуном.

Нині кожний політичний противник російського режиму ризикує не тільки своїм життям, але й життям своєї родини. Крім того, будь-який обмін шпигунами втрачає сенс. Навіщо обмінюватися, якщо Росія може потім «взятися» не тільки за колишнього шпигуна, але і його рідних?

Спроба вбивства Скрипаля може означати також загрозу для усіх громадян Росії, котрі брали участь у складній операції впливу на американські вибори у 2016 р., що завершилися перемогою Дональда Трампа. Особливо побоюватися повинні ті громадяни Росії, котрі живуть за кордоном або їздять до США і яких захоче допитати комісія спецпрокурора США Мюллера. Оскільки тепер репресії можуть зачепити також родину, ризик збільшується.

«Але, попри все, одне зрозуміло: Путін переписав посібник шпигунських ігор і його послання просте – відтепер не діють жодні правила», – наголошує Юрій Фельштинський.

Джерело: Polskie radio dla zagranicy

Схожі публікації
Якби вибори президента РФ проходили цілком демократично, Путін усе одно переміг би з першої спроби з величезною перевагою. Так вважає автор статті в газеті Puls Biznesu.
Країни Заходу реагують на президентські псевдовибори в Росії. Білий дім заявив, що ці так звані вибори не були ані вільними, ані чесними.
Розмова Карлсона з воєнним злочинцем Путіним збігається в часі, коли вирішується доля допомоги Україні з боку США.
Портал Politico зазначає, що терористична атака ХАМАСу на Ізраїль відбулася в день народження Путіна і стала приємною несподіванкою для російського диктатора, стратегічним пріоритетом якого є відвернення підтримки та уваги Заходу від України.
Адреси об’єктів, які підпорядковуються російській розвідці та Міністерству оборони, були у відкритому доступі на сайті мерії Москви в переліку об’єктів, що не підлягають відключенню від електроенергії.
Учасники шпигунської мережі на замовлення росіян не лише збирали інформацію, фотографували військові та цивільні об’єкти, розпалювали антиукраїнські та антинатівські настрої, але й готували диверсійні акти.
Так відповів на запит південно-африканської опозиції президент країни Сиріл Рамафоса.
Південно-Африканська Республіка розглядає варіанти виконання ордеру на арешт Путіна, виданого МКС, якщо той прийме запрошення на саміт БРІКС у серпні.
На думку угорської опозиції, це може означати, що уряд Віктора Орбана могтиме навіть надати Путіну притулок.