У конференції у Ванзее, на якій прийняли план знищення 11 млн євреїв, взяли участь 15 представників найвищих посад Третього Рейху. Симон Візенталь писав про «вбивць за столом» так: «Знищення мільйонів не вимагало фантастичного, на рівні з божевіллям, садизму; вистачило ревного послугу вождю».
Протокол конференції від 20 січня 1942 р. у Ванзее віднайшов у 1947 р. німецький юрист, діяч німецької соціал-демократії 20-х рр. Роберт Кемпнер, який у 1938 р. емігрував до Франції, а згодом до США. Після війни він виконував обов’язки заступника головного американського обвинувача в першому Нюрнберзькому процесі. Роком пізніше він став головним обвинувачем у так званому процесі міністерств, коли на лаві підсудних опинився 21 високопосадовець Третього Рейху. Під час підготовки до процесу Кемпнер знайшов копії протоколу конференції у Ванзее серед уцілілих документів Міністерства закордонних справ. Усі належали Мартіну Лютеру, який був заступником держсекретаря цього відомства.
Голова конференції у Ванзее, керівник Головного управління безпеки Рейху Рейнгард Гейдріх помер у Празі, через три місяці після поранення, яке він отримав 27 травня 1942 р. у результаті замаху, організованого членами чеського руху опору, підготовленого в Англії.
Процес над головним виконавцем плану, прийнятого у Ванзее керівником Єврейського відділу в Головному управлінні безпеки Рейху Адольфом Айхманом, був найбільш видовищною спробою відплати за німецькі злочини щодо євреїв. Хоча в 1945 р. Айхман перебував у американських концентраційних таборах, там не дізналися, хто він насправді. У 1950 р. він утік із Німеччини до Аргентини завдяки допомозі мережі колишніх нацистів. Під прізвищем Клемент він залишався на волі до 1960 р., доки агенти ізраїльського Моссаду викрали його з Буенос-Айресу.
У процесі, який проходив у Єрусалимі, його засудили до смертної кари, яку було виконано в 1962 р. Переслідувач нацистських злочинців Симон Візенталь, оцінюючи значення процесу, писав: «Від того часу світ знає визначення «вбивці за столом». Всім стало відомо, що вбивство мільйонів не вимагало фантастичного, на рівні з божевіллям, садизму; вистачило ревного послуху вождю. Виявилося, що багаторазові вбивці не обов’язково асоціальні індивіди, а масові вбивства у великих масштабах здійснюють швидше вбивці суспільно пристосовані» (С. Візенталь «Право, не помста»).
Невідома доля керівника гестапо Генріха Мюллера. До останніх хвилин існування Третього Рейху він виконував свої обов’язки, і востаннє його бачили в приміщенні гестапо 1 травня 1945 р. в Берліні. За найбільш правдоподібною версією він міг загинути під час останніх боїв за місто, намагаючись врятуватися в оточеній столиці Третього Рейху, або скоїв самогубство. Обговорювали також його втечу до однієї з країн Південної Америки (де його нібито бачили в 70-х рр.) або арешт американськими чи радянськими спеціальними службами, для котрих він міг бути цінним джерелом інформації. Відомства юстиції ФРН та Ізраїлю в 60-х рр. розшукували сліди Генріха Мюллера. Проте підтвердити його смерть чи знайти тіло так і не вдалося.
Перед судом постав Отто Хофман – вищий керівник СС та поліції, очільник Управління у справах генеалогії в Головному управлінні рас і заселення територій СС. У березні 1948 р. його засудили за злочини проти людяності й військові злочини на 25 років в’язниці, проте вже у 1956 р. його звільнили з тюрми в Ландсберзі. До кінця життя працював торговцем. Помер у 1982 р. у ФРН.
Перед судом постав бригаденфюрер, керівник СД і поліції безпеки в Генеральному губернаторстві та Гаазі Карл Еберхард Шьонгарт, відповідальний за винищення єврейського та польського населення, зокрема вбивство львівських професорів. У липні 1945 р. його арештували британці, і він постав перед британським військовим трибуналом в Енсхеде (Голландія), але йому інкримінували не участь у масових вбивствах, а вбивство збитого над Голландією льотчика альянсу в листопаді 1944 р. Шьонгарта засудили до смертної кари й повісили в травні 1946 р.
До 3,5 років в’язниці під час так званого процесу міністерств засудили Вільгельма Штуккарта, який представляв у Ванзее Міністерство внутрішніх справ Третього Рейху. Його звільнили в 1949 р., а загинув він у автокатастрофі в 1953 р. під Ганновером.
Інший учасник конференції Рудольф Ланге загинув чи скоїв самогубство в лютому 1945 р. в Познані, де служив керівником поліції безпеки та СД у Країні варти (Країна варти або Райхсгау Вартеланд – адміністративно-територіальна одиниця нацистської Німеччини, утворена на анексованій у Польщі території – ред. МІ).
Керівник Відділу державного права в партійній канцелярії НСДАП, группенфюрер Герхард Клопфер після війни був заарештований і звільнений у зв’язку з відсутністю доказів злочинів. Він працював податковим радником і адвокатом. У 1987 р. помер. Він був останнім живим учасником конференції у Ванзее. Також уникнув покарання оберфюрер Еріх Нойманн, арештований у 1945 р. представниками альянсу і звільнений у зв’язку зі станом здоров’я в 1948 р. Помер у 1948 або 1951 р.
Держсекретар, заступник губернатора Ганса Франка Йозеф Бьохлер, відповідальний за винищення євреїв у Генеральному губернаторстві, був заарештований представниками альянсу і переданий Польщі. Процес Бьохлера проводився у Кракові з 17 червня до 10 липня 1948 р. у Верховному державному суді. Його засудили за участь у злочинах проти польського народу до смерті й повісили 22 серпня 1948 р.
Мартін Лютер, документи котрого дозволили дізнатися правду про події у Ванзее, помер 13 травня 1945 р. після звільнення совєтами з концентраційного табору в Заксенхаузені, до якого він потрапив за змову проти керівника МЗС Третього Рейху Йоахіма Ріббентропа.
Представник Канцелярії Рейху Вільгельм Крітцингер після війни був заарештований британцями. У квітні 1946 р. його звільнили з в’язниці, повторно заарештували в грудні 1946 р. і звільнили у зв’язку зі станом здоров’я. Під час допитів він розкаювався за німецькі злочини. Помер у квітні 1947 р.
Держсекретар Міністерства Рейху в справах окупованих східних територій Альфред Мейєр скоїв самогубство в квітні 1945 р. Георг Лейббрандт із того ж міністерства помер у 1982 р. У 40-х рр. він співпрацював з американцями. У 1950 р. його заарештували на півроку, але обвинувачень не пред’явили. До кінця життя він вивчав російсько-німецькі стосунки. Помер у Бонні в 1982 р.
Голова Народного трибуналу Роланд Фрейслер, котрий представляв у Ванзее Міністерство юстиції Рейху, загинув у нальоті представників альянсу на Берлін у лютому 1945 р.
Джерело: dzieje.pl