Польща і світ
П’ятнадцять учасників конференції у Ванзее – вбивці за столом

У конференції у Ванзее, на якій прийняли план знищення 11 млн євреїв, взяли участь 15 представників найвищих посад Третього Рейху. Симон Візенталь писав про «вбивць за столом» так: «Знищення мільйонів не вимагало фантастичного, на рівні з божевіллям, садизму; вистачило ревного послугу вождю».

Протокол конференції від 20 січня 1942 р. у Ванзее віднайшов у 1947 р. німецький юрист, діяч німецької соціал-демократії 20-х рр. Роберт Кемпнер, який у 1938 р. емігрував до Франції, а згодом до США. Після війни він виконував обов’язки заступника головного американського обвинувача в першому Нюрнберзькому процесі. Роком пізніше він став головним обвинувачем у так званому процесі міністерств, коли на лаві підсудних опинився 21 високопосадовець Третього Рейху. Під час підготовки до процесу Кемпнер знайшов копії протоколу конференції у Ванзее серед уцілілих документів Міністерства закордонних справ. Усі належали Мартіну Лютеру, який був заступником держсекретаря цього відомства.

Голова конференції у Ванзее, керівник Головного управління безпеки Рейху Рейнгард Гейдріх помер у Празі, через три місяці після поранення, яке він отримав 27 травня 1942 р. у результаті замаху, організованого членами чеського руху опору, підготовленого в Англії.

Процес над головним виконавцем плану, прийнятого у Ванзее керівником Єврейського відділу в Головному управлінні безпеки Рейху Адольфом Айхманом, був найбільш видовищною спробою відплати за німецькі злочини щодо євреїв. Хоча в 1945 р. Айхман перебував у американських концентраційних таборах, там не дізналися, хто він насправді. У 1950 р. він утік із Німеччини до Аргентини завдяки допомозі мережі колишніх нацистів. Під прізвищем Клемент він залишався на волі до 1960 р., доки агенти ізраїльського Моссаду викрали його з Буенос-Айресу.

У процесі, який проходив у Єрусалимі, його засудили до смертної кари, яку було виконано в 1962 р. Переслідувач нацистських злочинців Симон Візенталь, оцінюючи значення процесу, писав: «Від того часу світ знає визначення «вбивці за столом». Всім стало відомо, що вбивство мільйонів не вимагало фантастичного, на рівні з божевіллям, садизму; вистачило ревного послуху вождю. Виявилося, що багаторазові вбивці не обов’язково асоціальні індивіди, а масові вбивства у великих масштабах здійснюють швидше вбивці суспільно пристосовані» (С. Візенталь «Право, не помста»).

Невідома доля керівника гестапо Генріха Мюллера. До останніх хвилин існування Третього Рейху він виконував свої обов’язки, і востаннє його бачили в приміщенні гестапо 1 травня 1945 р. в Берліні. За найбільш правдоподібною версією він міг загинути під час останніх боїв за місто, намагаючись врятуватися в оточеній столиці Третього Рейху, або скоїв самогубство. Обговорювали також його втечу до однієї з країн Південної Америки (де його нібито бачили в 70-х рр.) або арешт американськими чи радянськими спеціальними службами, для котрих він міг бути цінним джерелом інформації. Відомства юстиції ФРН та Ізраїлю в 60-х рр. розшукували сліди Генріха Мюллера. Проте підтвердити його смерть чи знайти тіло так і не вдалося.

Перед судом постав Отто Хофман – вищий керівник СС та поліції, очільник Управління у справах генеалогії в Головному управлінні рас і заселення територій СС. У березні 1948 р. його засудили за злочини проти людяності й військові злочини на 25 років в’язниці, проте вже у 1956 р. його звільнили з тюрми в Ландсберзі. До кінця життя працював торговцем. Помер у 1982 р. у ФРН.

Перед судом постав бригаденфюрер, керівник СД і поліції безпеки в Генеральному губернаторстві та Гаазі Карл Еберхард Шьонгарт, відповідальний за винищення єврейського та польського населення, зокрема вбивство львівських професорів. У липні 1945 р. його арештували британці, і він постав перед британським військовим трибуналом в Енсхеде (Голландія), але йому інкримінували не участь у масових вбивствах, а вбивство збитого над Голландією льотчика альянсу в листопаді 1944 р. Шьонгарта засудили до смертної кари й повісили в травні 1946 р.

До 3,5 років в’язниці під час так званого процесу міністерств засудили Вільгельма Штуккарта, який представляв у Ванзее Міністерство внутрішніх справ Третього Рейху. Його звільнили в 1949 р., а загинув він у автокатастрофі в 1953 р. під Ганновером.

Інший учасник конференції Рудольф Ланге загинув чи скоїв самогубство в лютому 1945 р. в Познані, де служив керівником поліції безпеки та СД у Країні варти (Країна варти або Райхсгау Вартеланд – адміністративно-територіальна одиниця нацистської Німеччини, утворена на анексованій у Польщі території – ред. МІ).

Керівник Відділу державного права в партійній канцелярії НСДАП, группенфюрер Герхард Клопфер після війни був заарештований і звільнений у зв’язку з відсутністю доказів злочинів. Він працював податковим радником і адвокатом. У 1987 р. помер. Він був останнім живим учасником конференції у Ванзее. Також уникнув покарання оберфюрер Еріх Нойманн, арештований у 1945 р. представниками альянсу і звільнений у зв’язку зі станом здоров’я в 1948 р. Помер у 1948 або 1951 р.

Держсекретар, заступник губернатора Ганса Франка Йозеф Бьохлер, відповідальний за винищення євреїв у Генеральному губернаторстві, був заарештований представниками альянсу і переданий Польщі. Процес Бьохлера проводився у Кракові з 17 червня до 10 липня 1948 р. у Верховному державному суді. Його засудили за участь у злочинах проти польського народу до смерті й повісили 22 серпня 1948 р.

Мартін Лютер, документи котрого дозволили дізнатися правду про події у Ванзее, помер 13 травня 1945 р. після звільнення совєтами з концентраційного табору в Заксенхаузені, до якого він потрапив за змову проти керівника МЗС Третього Рейху Йоахіма Ріббентропа.

Представник Канцелярії Рейху Вільгельм Крітцингер після війни був заарештований британцями. У квітні 1946 р. його звільнили з в’язниці, повторно заарештували в грудні 1946 р. і звільнили у зв’язку зі станом здоров’я. Під час допитів він розкаювався за німецькі злочини. Помер у квітні 1947 р.

Держсекретар Міністерства Рейху в справах окупованих східних територій Альфред Мейєр скоїв самогубство в квітні 1945 р. Георг Лейббрандт із того ж міністерства помер у 1982 р. У 40-х рр. він співпрацював з американцями. У 1950 р. його заарештували на півроку, але обвинувачень не пред’явили. До кінця життя він вивчав російсько-німецькі стосунки. Помер у Бонні в 1982 р.

Голова Народного трибуналу Роланд Фрейслер, котрий представляв у Ванзее Міністерство юстиції Рейху, загинув у нальоті представників альянсу на Берлін у лютому 1945 р.

Джерело: dzieje.pl

Схожі публікації
Може виявитися, що в крипті під кафедральним костелом похована не перша, а третя дружина князя Януша Острозького – представника династії, яка володіла Тарновом. У вчених є докази.
Концерт на даху будівлі студії звукозапису Apple у Лондоні був записаний як заключна сцена фільму Let it Be режисера Майкла Ліндсі-Хогга.
Інститут національної пам’яті Польщі організовує загальнонаціональний художній конкурс для молоді «Герой на всю сотню» з нагоди столітнього ювілею польської національної валюти.
Національний центр культури (Польща) оголосив набір заявок на програму «Польсько-український обмін молоддю – 2024», у рамках якого підлітки з Польщі та України, серед них – діти біженців, які живуть у Польщі, разом реалізують проєкти, присвячені локальній історії та спадщині.
У Центрі східноєвропейських студій Варшавського університету невдовзі завершиться прийом заявок на XXXI Нагороду часопису «Przegląd Wschodni» за книги, видані у 2023 р.
Інститут Великого князівства Литовського оголосив шостий конкурс на здобуття Премії імені Юліуша Бардаха. Її надають за кандидатські дисертації, присвячені ідеям та історії Великого князівства Литовського (ВКЛ).
Парламент визначив 12 покровителів 2024 р. Як зазначила речниця Національного центру культури Йоанна Банцеровська, завдяки багатьом видатним постатям у сфері культури відбуватиметься багато цікавого.
2024-й проголошено Роком Іммануїла Канта. Таке рішення ухвалили на сесії воєводської ради Вармінсько-Мазурського воєводства.
Виставка присвячена Групі Ладося – дипломатам, які були причетні до видачі нелегальних паспортів, аби рятувати євреїв від знищення.