Екстремальна експедиція поляків на Гренландію. Перша в історії

Екстремальна експедиція поляків на Гренландію. Перша в історії

Буде довго, складно та холодно. У червні до великих скель Гренландії вирушить експедиція одного із найвідоміших альпіністів Марціна «Єті» Томашевського. Вперше альпіністи попливуть під стінки на вітрильниках.

Це перша така експедиція в історії польського альпінізму та мореплавства. Її мета – дістатися берега Гренландії, а потім знайти та прокласти на одній із гранітних скель найскладніший класичний альпіністський маршрут у цьому регіоні. Вперше одна експедиція об’єднає два екстремальні середовища, мореплавців та альпіністів. Альпіністи (їх буде троє) дістануться під скелю під вітрилами польської яхти SY «Berg».

«Newsweek»: Мета експедиції, яку ви організовуєте, – дістатися берегів Гренландії польською яхтою та прокласти найскладніший класичний альпіністський маршрут у цьому районі. Що це за район?

Марцін Томашевський: Цю частину Гренландії кілька років тому досліджували вже голландці із Ніко Фаврессе і, наскільки я пам’ятаю, французи, але західні береги Гренландії не досліджені добре, на деяких картах – просто білі плями. Невідомо, як виглядає берег, які там фйорди, які стінки. Немає топографічних назв, тому що їх ніхто не присвоїв. Наша мета – дістатися цих місць, зробити фотографії, знайти відповідні цілі для підйомів і підйом. Є шанс, що протягом такої експедиції ми знайдемо стінку, якої ще ніхто не бачив і прокладемо нею новий маршрут.

Є дві-три стінки, сфотографовані голландцями, але невідомо, де саме, тому що капітан яхти, який туди доплив, тримає це місце у таємниці, він хоче плавати туди із клієнтами. Він ні з ким не ділиться знаннями. Тому район з одного боку відкритий, а з іншого – дещо таємничий.

Ми починаємо у місті Ілуліссат, там група альпіністів приєднається до екіпажу яхти SY «Berg», що вестиме капітан Артур Бергер. Разом із моряками ми вирушимо на кілька тижнів у море – попливемо на північ. Ми будемо виглядати місця для альпінізму, моряки документуватимуть район, щоб описати води навколо острова для свого середовища. Наша гірська мета – прокласти на великій стінці найскладніший класичний альпіністський маршруту у Гренландії. Відкриття «польського» району для інших альпіністів.

– Що таке класичний маршрут?

– Це шлях, який потрібно подолати без штучних засобів, не притримуючись, наприклад, за вбитий гак, лише м’язовою силою. Такий стиль вважають у горах «чистішим».

– Хто з польських альпіністів досліджував Гренландію до вас?

– Було кілька виїздів, у першому, у 2000 р., я сам брав участь із Сташеком Пєцухом, Янушем Голембом та Яцком Флюдером. Тоді ми проклали новий маршрут у фйорді Тасермют, що дуже популярний серед альпіністів, ми повторили два інші маршрути. Після нас у наступні роки було ще кілька польських експедицій. Але, наскільки мені відомо, не з’явилося багато польських нових маршрутів, напевно поляки повторювали ті, які вже існували, – це були спортивні переходи, часто повторення вже прокладених маршрутів у класичному стилі.

– Звідки виникла ідея Гренландії?

– Ідея виникла хоча б тому, що в Альпах складно знайти недоторкану стінку, тобто таку, через яку не прокладений якийсь маршрут. На самій Гренландії також південне, східне та західне узбережжя досить добре досліджені. Багато маршрутів, багато досліджених стінок. Але чекає північ острова. Є супутникові фотографії, але немає хороших карт цих районів, там немає слідів діяльності людини.

Мене також надихнула експедиція Ніко Фаврессе, дуже енергійного та харизматичного альпініста й музиканта, він теж поєднує ці два світи: мореплавство та альпінізм. Обидва ці середовища якимось чином екстремальні, в обох є зіткнення зі стихією, в обох існує смертельний ризик.

– Ти плавав раніше?

– Я виховувався у Щецині, портовому місті, але ніколи не плавав. Від початкової школи я сиджу в горах. Одного разу я проплив зі Свиноустя на Борнхолм та до Гданської затоки, був сильний вітер і я дійшов до висновку, що інші стихії мені більше до вподоби. У випадку експедиції до Гренландії яхта, в принципі, – необхідність, частина стінок у цьому районі починається саме на рівні моря, до того ж ми не змогли б дійти до запланованих районів іншим чином. Мене це цікавить. Наскільки мені відомо, до нас у Польщі ніхто не робив у Гренландії нічого подібного. Була експедиції Давіда Кашліковського, під час якої команда допливала до стінки байдарками.

– Допливете до стінки, а що далі?

– Для розминки ми спробуємо прокласти нові маршрути на високих стінках, по 800–1000 метрів, але на простих, які зможемо пройти за один-два дні. Це буде щось типу відкриття району – прокладання нових шляхів, промальовування їхніх схем, укладання інструкцій чи карт проходження для тих, хто хотів би їх повторити. Ми не хоче «комерційно» тримати інформацію для себе, тим, що відкриємо, поділимося з іншими. Можливо, ми когось надихнемо.

А потім справжня стіна, тобто підйом у стилі «big wall».

– У чому полягає альпінізм у стилі «big wall»?

– Це альпінізм на великій стінці, у цьому випадку, ймовірно, від 600 до 1000 метрів. Такий маршрут означає, що ми проведемо два, три, можливо навіть чотири тижні, проживаючи у підвісних наметах та тягнучи кілька сотень кілограмів спорядження із собою нагору. Ми будемо «патентувати», готуватися до проходження цього маршруту у класичному стилі. Це повинен бути вкрай складний маршрут, тому учасником експедиції є Конрад Оцепка, один із найкращих польських гірських альпіністів, що має на своєму рахунку багато складних маршрутів. У групі є ще Войтек Малавський, чудовий альпініст. Ми вважаємо, що сума нашого досвіду повинна дати результат. Довгий шлях із відрізками великих скельних викликів.

Через настільки тривалий час «патентування» нам потрібно буде відпочивати. Спершу ми, напевно, будемо з’їжджати із маршруту на два-три дні до яхти.

Іншими членами експедиції, завдання яких полягає в логістичній підтримці, фото- та відеодокументації, є Славомір Ейсимонт і Гжегож Скорни.

– Місяць тому ти проклав новий маршрут на відомій північній стінці Айгеру. Наскільки складний маршрут Титанік?

– Айгер не потрібно представляти, північна стінка – це одна із найбільш «почесних» скель у Європі, вона була навіть героїнею фільмів. Вважається небезпечною, колись її називали навіть убивчою: крихка скеля, льодові та снігові поля, які у несприятливих умовах можуть бути дуже грізними, майже непрохідними. Складні гірські умови. Титанік прокладено лівим боком стінки, спершу веде через три скельні бар’єри, які перетинає засніжена територія. Скеля там дуже крихка, там важко страхувати одне одного, у кількох місцях, з огляду на безпеку, нам довелося використовувати «спіти», тобто вкручувати гаки у стінку. Кожному, хто знає Айгер, відомо, що у багатьох місцях стінка нагадує складене каміння, прокладання між ними страховок є самовбивством. У зимових умовах нам не вдалося пройти маршрут класичним стилем, але ми лишаємо Титанік підготовленим до літнього класичного переходу.

– До Гренландії ще півроку. Що плануєш раніше?

– Наприкінці січня я лечу із Марком «Рейганом» Рагановичем на північ Канади, на Землю Баффіна. Зимова експедиція. Ще ніхто у світі не робив зимового переходу «big wall» у цьому районі. Зі збереженням пропорцій ця експедиція нагадує початок зимового дослідження Гімалаїв, температура падає до мінус 40–50 градусів. Мета – потужна незаймана стінка. З нечисленних джерел відомо, що із неї стрибали бейсджампери, але ніколи нею не піднімалися альпіністи. Ми будемо першими.

Джерело: Newsweek