Польща і світ
Підлітки поза мережею. Чи зможуть вони жити оф-лайн? Польський експеримент виявляє ступінь залежності

Сотня підлітків, три доби, жодних цифрових медіа. Не під час походу на виживання в дикій природі, а в нормальному, щоденному житті – вдома, у школі. Такий експеримент провела фундація «Dbam o Mój Z@sięg» у співпраці з Гданським університетом.

Дослідники планували участь в експерименті 60 учасників віком 12–18 років. Зголосилося вдвічі більше. Врешті-решт виклик триденного оф-лайну прийняли 102 особи. Молоді люди, які не знають світу без цифрових медіа, протягом 72 годин повинні були обходитися без них. Відключення стосувалося усіх пристроїв. Лише діти могли слухати радіо, але не через Інтернет, а традиційним способом – за допомогою радіоприймача. Отож, молодь відключилася від того, що для неї настільки звичне, як для дещо старшого покоління струм удома чи кран із водою.

37,5 % учнів не уявляють собі щоденного життя без використання мобільного телефона
«Головна наша мета – створення пустки, пов’язаної з неможливістю використання мобільних пристроїв і цифрових медіа», – розповідає про експеримент доктор Мацей Дембський із фундації «Dbam o Mój Z@sięg», викладач факультету суспільних наук Гданського університету. «Ми виходили з припущення, що в подібній пустці виникають інші, ніж були раніше, погляди на нові медіа та цифрові технології у щоденному житті. Молоді люди трактували участь в експерименті як перевірку себе («Хочу побачити, чи справлюся») і як пізнання невідомого («Хочу побачити, як це»). Вони повинні були впродовж трьох днів нормально існувати у своїй домашній і шкільній дійсності. Крім того, що учасники вели щоденник, в якому записували все, що роблять, відчувають, думають під час цих трьох днів оф-лайн, вони мали виконати (звісно, без мобільного телефону та Інтернету) три завдання: домовитися зі знайомим про зустріч у місті, порозмовляти з дідусем і бабусею про те, як було колись, коли люди не користувалися мобільними пристроями, і разом із класом приготувати плакат.

Зелена нудьга вдома
Перше, чого зазнали учасники після того, як їх відтяли від мережі, це нудьга. У щоденниках записали: «Не знаю, що з собою робити»; «Я, мабуть, з’їду з глузду; «Не маю ідеї, чим можу зайнятися». Тобто нічого несподіваного. Однак молодь швидко зауважила позитивні наслідки відключення: «Я прокинувся відпочилим як ніколи»; «Нарешті мала час прибрати свою кімнату»; «Я дочитав три книги, які розпочав»; «У мене виникає все більше креативних ідей, і я багато часу проводжу з близькими».

25,6 % учнів принаймні раз на день роблять селфі, 6 % роблять селфі кількадесят разів на день
«Під час експерименту батьки і діти частіше шукали безпосереднього фізичного контакту. У детальних опитуваннях одна з матерів вказала: «Я зловила себе на тому, що частіше обіймаю свою дитину». Відбувалося також більше спільних сімейних заходів. Учасниці розповідали, наприклад, що пішли на прогулянку з мамою, що мали нарешті час на розмову «між нами, дівчатами», на спільні розваги, настільні ігри. Водночас сумно, що у таких висловлюваннях дуже мало фігурують тати. Найчастіше діти говорять про батьків або про маму, про тата – дуже рідко. Якщо у нотатках з’являється тато, то найчастіше він на роботі», – зазначає доктор Мацей Дембський.

Писали й про те, що найважче увечері, коли ти сам у кімнаті, батьки вдома, але бракує спілкування з ними.

Втрачені вміння
Коли учасники експерименту пішли до школи без смартфонів та Інтернету, їх вразило, як інші узалежнено користуються мобільними пристроями та мережею. («У школі всі гралися на мобільниках. Це важко було витримати!») Також виявилося, що всі шкільні оголошення – теж у мережі. Коли, наприклад, якийсь урок перенесли, учасники експерименту про це не знали, адже інформація була в Інтернеті, а заскочити увечері до однокласника й запитати про поточну інформацію їм до голови не прийшло.

«Те, що ми завжди маємо при собі телефони, можемо в будь-яку хвилину швидко щось перевірити, маємо під рукою всі необхідні дані, певним чином занедбує прості, здавалося б, вміння, – зауважує доктор Мацей Дембський. – Діти, наприклад, не знали, як їм вчасно прокинутися, не маючи телефону, мали проблему дістатися на місце зустрічі, не могли визначити час, потрібний для того, щоб доїхати тощо».

Із щоденника учасниці експерименту: «Я взялася за це важке завдання: пішла на зупинку перевірити розклад автобуса! Шок і недовіра. Відкопала бабусин будильник, щоб не проспати школу. Досить довго довелося розбиратися, як він наводиться і взагалі що до чого. В ньому є навіть кнопочка для світлодіода!»

Це демонструє, як у багатьох справах Інтернет нас виручає, але і як ми втрачаємо вміння радити собі в щоденних справах. Тож, як ми зможемо радити собі, якщо раптово зникне Інтернет або його тимчасово вимкнуть? І чи взагалі собі зарадимо?

«Це проблема не лише дітей, – підкреслює доктор Дембський. – Нещодавно я був у Варшаві і проїхав свою зупинку, на якій мав би вийти. Коли я вийшов на наступній зупинці, кілька секунд панікував. Як знайти дорогу без телефону? Звісно, що за хвилину я зорієнтувався, як можу отримати інформацію. Я можу спитати людей, перевірити розклад руху... Маю підозру, що коли б це сталося з молодою людиною, яка не пам’ятає часів без Інтернету, їй було б значно важче розібратися. Та й невідомо, чи вона взагалі б знайшла ефективний вихід».

Із щоденника учасника експерименту: «Важко знайти дитину, яка не вміє користуватися комп’ютером, планшетом чи телевізором. Але жодна з них не вміє в’язати спицями (наприклад, одяг для ляльок), зробити собі іграшку з патичків чи просто радіти гарним дням. І це стосується не лише дітей, але й підлітків,  і старших. Деяким людям дійсно бракує уяви… Але найбільше шкода мені цих дітей. Вони воліють гратися в ігри, дивитися телевізор, ніж вийти на свіже повітря. Технології забирають у них життя. Я не кажу, що технології – це погано. Все це для людей. Але треба знати, як їх розсудливо використовувати».

Про що насправді вся ця історія
«Сьогодні вже два роки, як ми проводимо ці дослідження. Бачимо, що це розповідь не лише про залежних дітей, але, передусім, про якість відносин між дітьми і батьками. І, на жаль, часто це сумна розповідь. Експеримент показав батькам, наскільки вони загрузли в нових медіа», – говорить Мацей Дембський.

«Я й не думала, що настільки залежна, – розповідає мати, яка вирішила приєднатися до своєї дочки в експерименті й теж відмовилася від цифрових медіа на три дні. – Новітні технології змінюють якість міжлюдських відносин. Я не кажу, що вони гірші чи кращі. Вони просто інші».

Якщо діти не мають відповідної підтримки, наданої, передусім, найближчими людьми вдома, яка полягає у будуванні безпеки, близькості, виробленні спільних правил, розмові, спільному проведенні часу, тоді вони шукають всього цього десь інакше. Це десь найчастіше знаходиться в мережі. Вони шукають там прийняття, визнання, контакту – всього того, чого не отримують від батьків.

З щоденника учасниці експерименту: «До всіх, хто читатиме цей щоденник! Ви, мабуть, не брали участі в експерименті та вже дорослі. ВІДКЛЮЧІТЬСЯ! Три дні – це достатній відрізок часу, щоб побачити певні речі. Мабуть, дехто з Вас має дітей… Не дозвольте, щоб технологія зруйнувала Ваш контакт із ними! Все це для людей, але Ви повинні розставити пріоритети! Я не розумію дорослих! Вони закидають нам, МОЛОДІ, що ми залежні, що ми забагато часу сидимо в телефонах. А самі дорослі, коли знаходяться вдома з власними дітьми, сидять у «Facebook»! Деякі діти стали залежними, тому що дивляться на своїх батьків! Яке все це для мене хворе! Люди весь час вказують на помилки іншим. Але ж ніхто з нас не ідеальний! І ніколи так не буде! Я не думала, що такими будуть висновки цього експерименту. Я думала, що для мене важко буде витримати цих три дні. Але набагато гірше те, що я довідалася про нас, ЛЮДЕЙ!»

84,9 % молоді знає принаймні одну людину, залежну від мобільного телефона
Хоча багато заміток у щоденниках свідчать про те, що це було важке випробування, жоден з учасників не вийшов з експерименту. Багато хто дякував дослідникам за можливість участі в цьому експерименті та оцінив його значення для себе особисто, для свого життя. Дехто заявив про бажання обмежити використання мобільних пристроїв після дослідження. Молоді люди побачили, як багато вільного часу і які різноманітні можливості його проведення вони отримують, коли відключаються від мережі.

Із щоденника учасниці експерименту: «Порада для молоді: робіть собі такі перерви. Відклавши усе, можна про все подумати, на все є час. Можна оцінити, що я зробив поганого, а що доброго. Що хотілося б виправити, а що ні».

«Крок у напрямку розумного використання цифрових пристроїв дуже важко робити наодинці. Особливо молодій людині. Тому треба підключати не лише сім’ю, але й школу, і навіть місцеву громаду. Будь-які профілактичні заходи неможливі без хоча б мінімальної участі батьків та учителів, – підсумовує доктор Дембський. – Тому ми плануємо новий тур суспільних експериментів, якими прагнемо охопити цілі класи та сім’ї, які хотіли б відключитися від мережі. Найближчим часом,  2–3 грудня, ми організовуємо конференцію «Мобільність у мережі – зв’язки, безпека, розвиток», на якій із різними експертами розроблятимемо способи профілактики та освіти в напрямку поміркованого використання новітніх технологій. Під час конференції ми представимо результати за два роки досліджень».

Діти в мережі
45,8 % молоді старається завжди мати при собі телефон, навіть коли лягає спати і встає з ліжка.

32,7 % учнів відчувають неспокій, коли не мають при собі телефону або коли він розряджений.

19,4 % молоді робить самостійні спроби обмежити використання мобільного телефону.

14,6 % молоді відчуває переобтяженість інформацією.

50,4 % учнів визнають, що спілкуються зі своїми батьками за допомогою мобільного телефону та соціальних мереж, одночасно перебуваючи з ними вдома.

35 % батьків ніколи не розмовляли зі своїми дітьми на тему шкідливості надмірного використання мобільних  телефонів.

15 % учнів приходили на уроки сонні через надмірне використання телефону/комп’ютера/Інтернету вдома і з цих самих причин не справилися зі своїми шкільними обов’язками.

29,1 % учнів принаймні раз у день розміщували свої фото в мережі.

34,8 % учнів долучали в друзі на порталі «Facebook» людей, яких ВЗАГАЛІ не знають.

54,9 % користувачів визнали, що приймали в друзі на порталі «Facebook» людей, яких знають, але яких ніколи не бачили наяву.

61,9 % молоді вважає, що залежність від мобільного телефону більш можлива у тих людей, батьки яких теж залежні.

Джерело: Gazeta Wyborcza